Краткое описание
Украинская народная сказка «Три брати » впервые опубликована в 1869 году под авторством Ивана Яковлевича Рудченко впервом выпуске книги «Народные южнорусские сказки». Сказка записана в Уманском уезде Киевской губернии со слов А. Петруняна.
Автор сказки
Украинские народные сказки
Читайте полный текст украинских народных сказок - Три брати
Було собі три брати: два розумних, а третій дурень; а у йіх в садку були золотиі яблука, и занадився до тих яблук кабан. Посилає батько своіх синів на сторожу. Старший пішов; сидів-сидів, ждав-ждав - не дождався: заснув. Аж приходить кабан, порив-порив, ззъйів яблуко, тай пішов. --Встає батько, лічить яблука - немає йідного. Посилає батько середульшого. Ждав-ждав, и той заснув. Прийшов кабан, порив, ззъйів яблуко, тай пішов. — Встає батько, лічить яблука - знов нема йідного. — Дурний каже: «нехай-но я пійду! » А батько каже: Ой, дурню, дурню! куди ти пійдеш? розумні брати стерегли, тай не встерегли, а то ти встережеш! - А дурень каже: ой-ойой! давайте-но мені рушницы. » Батько не хотів дати, а дурень сам взяв, тай пішов вартовать. Взяв наламав колюхів, обтикався, тай сидить. Сидить-сидить немає, дай немає; здрімаєцця — що хоче похилитись, то як його заколе, то він знов схопицця, тай сидить. Аж чує — иде кабан. Тилько хотів рити, а він одвів курка, тай--бах! Брати почули, пришли. Дивляцця аж лежить кабан, тай кажуть: «Оттепер буде нам! » Старший каже: «забиймо його та зариймо в яму, тай скажемо, що то ми забили кабана. » Взяли забили, зарили його в яму, а сами взяли кабана, тай идуть и будять батька - кажуть: «ми собі сіла на порозі — аж иде кабан, той забили його. »
Аш йіхав йіден пан, тай дивицця, що виросла на горбочку така гарна калина. Він изліз, пішов, вирізав, зробив дудочку, тай грає. А вона сама грає и приспивує: «Грай, пане, грай, Тилько мого серця не край! Брат мене вбив,
Брат мене схоронив, А за того кабана, Що в садочку рив.
Потім прийіхав до корчми—аж там батько його. Той пан каже: «я йіхав, вирізав дудку, а вона сама грає. » Взяв батько грає, а вона каже:
«Грай, тату, грай, Тилько мого серця не край! Брат мене вбив, Брат мене схоронив, А за того кабана, Що в саду рив! »
Батько поніс до дому, дав матері грати:
«Грай, мамо, грай,
Тилько мого серця не край!
Брат мене вбив,
Брат мене схоронив,
А за того кабана,
Що в саду рив! »
Дає батько братам грати; брати не хочуть. «Да грайте! »
Бере меньший, грає:
«Грай, брате, грай,
Тилько мого серця не край!
Брат мене вбив,
в Черниговской губ., припѣвають:
„По малу-малу, паноньку, грай,
Не врази мого серденька в край:
Мене братічок той убив,
Ніж у серденько тай устромив
За того веприка, що в саду рив! “
Брат мене схоронив,
А за того кабана,
Що в саду рив! »
Дає батько старшому грати, котрий його вбив, а він не хоче, Батько крикнув на його: «грай! » А він взяв, тай грає: •Грай, брате, грай, Тилько мого серця не край!
Ти мене вбив,
Ти мене схоронив,
А за того кабана,
Що в саду рив! »
Зараз батько каже: «Веди, де ти його вбив. Брат—нічого робити-повів. Откопують, взяли мертвого поховали цвинтарі, а старшаго брата привъязали до жеребця, то той його и кости побив.
И я там був, мед-вино пив, по бороді текло, а в роті нічого не було.
