Безщасний Данило и розумна жона

Читайте полный текст украинских народных сказок - Безщасний Данило и розумна жона

Як був собі безщасний Данило та служив — служив рік і другий… Що дослужить грошей та де заховає, то оглянеться, аж їх уже й нема! Він служив, може, років з десять, — та все, що заховає гроші та пошука — то й нема.

От він пішов. Іде́ та йде — аж у чоловіка камінець лежить перед порогом, щоб не грязько було, — половина камінця… Він каже:

Здоров був, дядьку! Той йому: — Здоров!

Чи не треба тобі наймита?

— Чому б, каже, не треба? Та нема грошей — нічим платити.

Я, каже, дядьку, наймуся до тебе за цей камінець — рік буду, щоб я знав хоч, що в мене камінець буде.

Той йому: — Ну, як хоч: хоч і служи!

Він служить рік. Вислужив рік — і дав чоловік йому той камінець. Він тільки що в руки взяв, — камінець упав і розсипавсь… А той чоловік дав йому злота грошей. Він і пішов. Аж чоловік горшки везе, та й побив… Він купив ладану за цілого злотого, взяв там черепок, вийшов на могилу, наклав ладану, запалив… Прилітає янгол:

Прислав Бог: чого ти, безщасний Даниле, так Богу годиш?

А він і каже: Тому, що скільки служив, та нічо́го не маю. Бо що заслужу, аж уже й нема.

Бог присилає в другий раз.

Піди скажи Данилові: чого він більше бажає: чи здоровля, чи великого багацтва, чи розумної жінки?

Янгол прилетів та й каже йому так.

— Я не знаю, що вам проти цього й казати, — одказує Данило.

Янгол його й посилає:

Піди спитай: там три плуги оре.

Він пішов. Прийшов до першого. Перший каже: Я не знаю. Він до другого — й другий каже: Я не знаю! Він до третього, третій каже: А що ж? скажи, щоб розумна жінка була, то в тебе й хазяйство буде. В мене, говорить той чоловік, перша жінка була така, що ховалася й худоби не було!

Він пішов, янголові сказав, що говорив той чоловік: Розумної жінки!

Полетів той янгол, а Данило ліг на могилі й заснув.

Приходить із неба святого Петра дочка йому за жінку. Прийшла вона й будить його:

Уставай, Даниле, ходім, де твій батьківський ґрунт, то підем та повінчаємось.

Він і каже:

— Нема в мене ґрунту батьківського. — Пішли, коли дивляться, аж батьківський ґрунт: так Бог дав, що стало. У батьківській хаті прибрато: хата вимазана; перини лежать…

Вона йому каже:

Шукай, Даниле: де ті гроші, що ти заслужив! Де ти їх ховав?

Та то, було, ходить, ходить та й немає; а то де пошукає, де поховав, то й є; так усі й познаходив. Поїхали, повінчалися й живуть та й на батьківськім ґрунті.

Пан позаздрив, що в Данила жінка гарна, — хоче одняти. От і сказав:

Даниле! Щоб наробив пива, а як не наробиш, так я скажу правду тобі, що я в тебе жінку заберу!

Данило зробив; одвіз теє пиво, оддав. І дає пан йому дерево, щоб він зробив живі гуслі. —

Тілько не зробиш, так заберу жінку! каже.

Коли він привіз додому те дерево, то заплакав. Я зроду й не бачив і не знаю, які там гуслі живі!

Йому жінка каже:

Не журись, Даниле, — лягай спати!

Данило ліг спочити. Устав — аж уже й гуслі готові; він на хуру, та й повіз до пана. Пан ізвелів, щоб повигонили кури й гуси, воли й коні. Данило виїхав у двір. Пан каже:

Стій, Даниле!

Тут повигонили все… Пан із панею в горницях був. Данило як різнув на гуслі, — так кури й гуси, воли й коні танцюють, а пан з панею й собі в горницях танцює… Уже втомивсь, кричить:

Годі, вражий сину, Даниле!

Та Данило як різне, то пан аж місця не найде — танцює!

І звелів Данилові:

Біжи, Даниле, на той світ до мого батька, та спитай: як умірав, де він гроші поховав? А тільки не справишся, так жінку заберу!

Пішов Данило. Прийшов додому та й плаче:

Як мені на той світ дійти? А жінка й каже:

— Ляж, Даниле, та одпочинь!

Він ліг, одпочивав, устав; вона дала йому клубочок, і каже:

На́ цей клубочок, та як вийдеш за царину, то й пустиш оцей клубочок: він тебе доведе аж на той світ. «

Він вийняв клубочок, пустив — клубочок покотився та й покотивсь. От він дійшов аж на той світ.

Здорові були, пане! « — Здоров, Даниле!

Де ви«, каже, »як умірали, та гроші поховали? « Пан і каже:

— Під крильцем вітальні, листовим залізом закриті в казані.

Данило прийшов та те й сказав. А пан не вірить, каже: »Як можна, — ти б дійшов?!

А старий пан написав записку Данилові, — так він показав записку. Пан узяв, та й розкидав крильце. Подивились — аж так!

Так він забрав ті гроші, а Данилові третю часть оддав.