Зять

Читайте полный текст украинских народных сказок - Зять

Побрались собі молоді люде двоє. «Хтож, каже, буде кого слухать?. Вона каже: «ти мене слухай..! » Він йійі слухав три годи. Вийшло три годи, каже: --ти, жінко, вже мене слухай, але так слухай: не дожидай третього слова. Діждали вони великодних свят. Йідьмо, твого батька в гості! —Не дойізжають до тиі деревні, каже: стій, жінко! випрягай, жінко, кобилу! — Вона каже: « та нум йіхать, чоловіче: недалеко уже. » — Випрягай, каже, матері твойій чорт, - не дожидай третього слова! — Та жінка випрягла, сідає полуднувать; полуднують — собачка лізе до йіх. Каже: пішла вон, не дожидай третього слова! — Вона таки лізе. Він узяв— убив. —Пополудновавши: --запрягай, жінко, кобилу, -- запрягай, жінко, кобилу! —Туди де треба хвостом, то вона головою. Чоловік дивицця, мовчить. Каже: — сідай, жінко! — Сіли; каже: «но! » А та кобила и пха персами назад віз. «Но! » каже: не дожидай третього слова, бо вбъю. » Узяв роспріг, та дугою и вбив. -Ну, каже, тепер, жінко, запрягайся ти. - Вона

каже: « не хочу! » --Не дожидайсь третього члова, каже, а запрягайсь — матері твойій чорт! —Наклав хомут и запріг. Йіде - бачить - батько йійі одчиня ворота: «ох, моі гості, каже, любі та милі!.. Иди, каже, мій зятю, у хату. » - Стойте, каже, тату: у мене єсть скотина, треба випрягти, —Узяв йійі випряг, веде у хомуті у хату. --«Ну, каже, сідай, зятю мій, полуднувать. »—Постойте, каже, тату, горілки принесу: —посилає він жінку ище по горілву. Йійі мати морга на старого, щоб він

послав зятя: «а я з дочкою поговорю. »

От мати йійі н питає: «од чого-то воно зайшлось, що ти його везла? » —Ото так, каже, мамо: як я пішла за його, то він питав: хто кого буде слухать; а я кажу: де вже я тебе, — ти мене. -- Слухав мене три годи, а це-щоб я його три годи. Так-так: що скаже, то не дожидай третього слова, бо «вбъю! » — А він вийшов на двір, дав пляшку тестевому наймитові, каже: «принеси горілки, та мені и оддаси оттут. А сам одіткнув верх, устромив туди пику--и чує, що мати роздобарює з дочкою. А тесть каже: «нехай учить не на лихе, а на добре! Хоть він убив кобилу, то я ще йому пару дам. Приносить наймит горілку, оддав йому; пъють та гуляють (в гостях, значить).

[ocr errors]

Тесть каже: «возьми, сину, матір до себе в гості, и угостиш йійі, як сам знатимеш. » Дав йому пару коней; прийізжають до дому. «Сідай, жінко, полудновать! » А мати сидить на припічку, и не кличе йійі. «Поприймай, жінко! » каже чоловік, як вона пополуднувала. На наймита: « гони воли, та возьми шостого вола зостав, а пъять приженеш. » Той так и зробив. - Нерано пригонить. «Де ти, каже, був так? » - Та щож, каже, хазяйін, нещастя. - Яке, каже, несщастя? » — Десь віл чи зайшов, чи щось украло. - «Запрягай, каже, пъять. » Запріг він пъять — нема шостого колішенного, борозного. «Запрягай, каже, жінко, матір!.. Запрягай, каже: не дожидай третього

слова! » — Та йдіт, каже, мамо: бо суча дочка, коли не вбъє. — Бере матір, запряга. — Ший, каже, мамо! — «Поганяй до поля! »

Обійшов раз, обійшов два. Стой, каже, жінко! » А він уже знає, що вона втече. «Ходім, каже, жінко, обдивимось: я тобі скажу - де на цибулю, де на моркву, де на петрушку! » А вона (теща) ридає на голову... Дивицця — вже зять покривсь, як випряжицця, та борозною рачки... Прибігає до дому: • ото, мій старенький! » — «Що там, стара? » каже. — «Собача віра, каже, орала-орала и йісти не давала. » — А той уже зять приҳодить до плуга: «ото, жінко, каже: де наша корова, шо нема? • каже: - мабуть, утекла. - «Поганяй же, каже, до дому. »

Посилає зять свого наймита по тестя. «Просив, каже, дядько, щоб ви в гості прийіхали. » - Можна, каже, сину. - А стара каже: «не йідь, мій старенький, бо мною тіко на петрушку виорав, а тобою все поле зъоре. » - Та сількось, каже: я старий, мені однаково тягать той год! —Прийізжає він до зятя; зять його вгощає добре, — за тим, що він йому поступив пару коней, и за ним руч тягне. Угостив його добре; він крепко пъяний спав... Запріг пару коней, намостив соломи на віз, и поклав його и привіз його аж до його дому, посадив на присьпі. Виходить його баба рано; а він, що то пъяний крепко, то шия в його червона, а вона дума, що спортив, —наколотила сажі, тай маже йому шию, та взяла тай збудила його. А він кинувсь, тай каже: «де це я? » А вона каже: -Отак орали, що не знаєм и де ти!.. — Лапнецця за шию, та каже: «що це таке? » А вона каже: - -то я тобі намазала, бо як я, каже, орала, то три неділі шия боліла, —то я знаю цю нужду, тай тобі намазала. - А, матері твойій, та твоєму батькові!... Я, каже, пив та гуляв, а орать не орав. »