
Краткое описание
Украинская народная сказка «Вірний крепак » впервые опубликована в 1869 году под авторством Ивана Яковлевича Рудченко впервом выпуске книги «Народные южнорусские сказки». Сказка записана в Жаботине Чегеринского уезда Киевской губернии со слов студента Штангейма.
Автор сказки
Украинские народные сказки
Читайте полный текст украинских народных сказок - Вірний крепак
Був собі нан такий багатий, — не який же він багатиймав собі шість волів, семого золоторогого. И був у його кріпосний Иван. Иван на степу воли пасе, и що неділі йде до його на приказ, и він панові усе правду каже-не вміє брехать. От прийізжає до його пан багатий — и він має село. В його не найдецця ні один чоловік такий правдивий, як у того один. «чи єсть у вас, —питає пан пана: Хоть один чоловік, бо у вас багато людой, которий би казав правду? -Ость, каже. —«як він тобі правду скаже, я тобі даю своє село. » - А як не скаже, то я од свого добра одійду и кріпосний буде твій.
Той пан, що прийіхав, на увірення посилає свою дочку до кріпосного на степ. - «Здрастуйте, дядьку! чи далеко тут до села?, -Недалеко - сім верст. — «На вечір сонце повернуло, поночі йти — буду коло вас ночувать. Він каже: -ночуй! Стала вона ночувать коло його, — він давай з нею жартувать. «Ні, дядьку, не жартуйте: як хочете жартувать зо мною, то заріжте вола золоторогого, наваріть мъяса з його. » —И и, дідько його матері! не куди той віл ишов - заріжу. — Зарізав йій того вола, наварив мъяса, золоті роги позбивав у голови поклав. Переночував він — и став думать об тому волові.
Обійшов воли, настромив шапку — буцім то він приходить до пана. «Здрастуйте, пане! » — Доброго здоровъя, Иване. А що, воли у добрім здоровъі? — «Гаразд, пане. » - А золоторогій? — «Нема, пане. » - А деж, Иване? -Украдено, пане. • Він упъять до тиєі шапки: — брешеш, сукин сину?.. —Та ту шапку по потилиці. «Не приходицця мені так брехать. » — Застромив шапку и обійшов знову воли. Прийшов до шапки: «здрастуйте, пане! »
- Доброго здоровья, Иване. А як воли? - «В добрім здорові, пане. »- А золоторогий? - «Нема. » -А деж він? - «Вовки ззіли. » - А золоті роги? — « Занесли. » — Брешеш, сукин син! — та під шапку по потилиці таки. Обійду я третій раз, - як не вдасця збрехать, треба панові правду казать. » От він, обійшов воли, приходить до шапки: « здрастуйте, пане! » -Доброго здоровъя, Иване. А що воли, Иване? - «В добрім здорові, пане. » -А золоторогий, Иване? --«Немає, пане. » — А деж? — «Зарізав... » -А золоті роги? -За золоті роги пожартував трохи......» Тоді сам собі взяв засміявся до тиєі шапки: «так треба панові сказать!
Приходить же він до пана, — сидить пан ис паном у столі, а таж панна — у комнаті в другій. «Здрастуйте, пане! »Доброго здоровья, Иване. - А що воли, Иване? - «В добрім здоровъі, пане. » —А золоторогий, Иване? - «Немає, пане. » — А деж, Иване? — «Та зарізав, пане. > - А золоті роги? — «За золоті роги пожартував трохи......* - Правда, Иване, правда! — Той пан стиснув плечима, глянув карими очима, сів на коні, пойіхов відтіля. А той пан узяв поставив Ивана за самого главнійшого управляющого.