Піп

Читайте полный текст украинских народных сказок - Піп

Був собі чоловік да жінка, такі, що не було у йіх дітей. И тепер йім треба було наймита. Він пойшов наймать наймита, и найшов собі хлопця и наймає його. Наймає того хлопця, а той хлопець каже: «як мені наняцця у вас, дак ви мені времъя дайте, — так як випрягать на обід воли, дак щоб мені на два часа було времъя бігать, бо я такий, як під обіди сонце, до я буду бігать, поки с пів дня зверне. » —Ну, добре, хопівдня зяйін каже: дарма — нехай и так буде.

Пойіхали вони на поле орать. Поорали там до пів-дня; а той хлопець такий, що знає, що дієцця дома без хазяйіна. Дома хазяйка взяла, як пойіхали вони на поле, а вона пошла до попа, с попом забеседовала и позвала його до дому; а той хлопець, шо на полі, дай знає, шо дома піп беседує. От тепер хазяін не знає, шо він думає до дому бігти, а він думає, що справді в пів-дня йому треба бігати. Ну, тепер повипрягали вони, а той хлопець и каже: «ну, дядьку, пора мені бігать. Ну, біжи, — каже. —Той хлопець взяв истика дай біжить до дому: знає, що там піп, да хоче його нишком застукать и зловить.

Тепер прибіг він до хати, став в двері гуркать замкнена; а вона в хаті не знає где діцця с попом. «Ей, батюшка, не знаю, де я вас діну, бо прибіг хлопець! Сказала попу: * лізь під піч. Він підліз під піч и сидить там; а хлопець ввійшов в хату, дай каже: — тітко! казав дядько, шоб я оті суxi дрова переносив в хату, бо дощ помочить. А він нарошне, шоб пона трохи під піччю поколотить. А вона каже:. Да ну, синочку, я й сама переношу. На тобі пирожочок, да йди собі. • А він каже: - не поможецця: дядько казав, шоб я непремінно

переносив. — Як пошов він за дровами, набрав дров, — раз вніс в хату, да як зачав під піч кидать, да все попа поціляє; вніс и другий раз, дай ті все на попа під піч кидає, а піп під піччю аж зуби сціпив, да сидить, зогнувсь в три погибелі, да терпить. Пошов ще разів зо. два вніс дров, дай ті на попа викидав. А тоді махнув с хати аж наполе до дядька. Прибіг: «а що, дядьку, чи довго я був?.. — Ні, не довго. — Тепер оруть до полудня. Прийіхали до дому, переночували, —-на другий день изнову треба йіхати орать. Орали до пів-дня, випрягли воли на обід, а той хлопець знов каже: «я побіжу, » бо знає добре, що ніп там.

Тепер як побіг він знов до дому, прибігши до хати, став двері оччинять — замкнено знов; він тогді кричить: «Оччиніть! » А хазяйка каже: -лизьте, батюшка, сюди в діжку, я вовною прикладу, до він не пізнає, - бо нігде більше діцьця, —да швидче лізьте! —Тогді одимкнула, хлопець вбіг в хату и кричить: •єсть, тітко, вода? » — На що тобі? — Да мені треба. * - Да нащож? -Окропи гріть. » — На щож тійі окропи? - Да казав дядько, шоб я вовну попарив, бо воли позамулювались, до треба тую сірку брать, шо з вовни. да волам шиі парить, щоб погойілись. » А тона вже каже: — да не треба, синочку, я и сама попарю. —А він каже: «не поможецця: мені треба це зробить, що дядько загадукав. » Як нагрів окріп да другий, як линув туди в діжку в ту, де піп сидить під вовною, -- опарив попа, шо и к бісу не годицця.