Аудиосказки

Раскраски

Сказки и рассказы

Читательский дневник


©2025 Папины сказки. Внимание! При копировании материалов ссылка на источник обязательна! | Правообладателям

Попівна

Попівна

Краткое описание

Украинская народная сказка «Попівна » впервые опубликована в 1869 году под авторством Ивана Яковлевича Рудченко впервом выпуске книги «Народные южнорусские сказки». Сказка записана в Киеве от уроженца Василькового уезда.

Автор сказки

Украинские народные сказки


Время чтения : 3 минут
Возраст 2-9 лет

Читайте полный текст украинских народных сказок - Попівна


В єднім містечку жив протейирей, він мав собі дочку дуже гарну. В єден раз найіхав охвицер на именини батька, и полюбив дочку його. От, батько пойіхав кудись у гості. Охвицер почув, що батько єйі пойіхав в гості, —пішов до нейі. Тільки він прийшов до нейі — тут йіде батько. Йому нікуди ховатись. Батько прийшов в хату и побачив його, тай сказав свойім слугам вигнати його со двора. Слуги вигнали його; охвицер заплакав и пішов на кватиру.

В єдин раз Протейирей пойіхав до Благочинного. Дочка його сказала свойім слугам, щоб вони покликали охвицера; слуги покликали. Охвицер начав гулять з нею в карти. Тут йідуть батько и мати. Дочка злякалась и каже: «деб я тебе заховала? лізь в сундук! » Він поліз в сундук. Батько и мати сіли на той саме сундук, де він був заховатий, и седіли вони довго на сундуку. Потім и знов сказали кучеру, щоб він запріг коні. Кучер запріг, батько и мати сіли — и пойіхали на ярмарок. Дочка кинулась до охвицера - дивицця а він мертвий. Вона злякалась и не знає що из ним робити. А в його був дуже любимий лакей; вона начала просить лакея, щоб він де заховав його: «я тобі дам, що ти хочеш. Він согласився, взяв охвицера и заховав його в гною.

Послі смерти батька и матері, вона осталась сама една. Лакей раз пішов на дешеву, тай гуляв, тай каже мужикам: от я буду танцювати з дочкою покойника Протейирея. • Мужики заклалися, що не прийде вона на сто рублів; взяли гроші, оддали на руки шинкару. А він пішов до баришні и почав говорити йій: «иди, коли хоч, зо мною на дешеву гуляти, а то скажу, що ти вдушила охвицера. » Вона взяла сто рублей и пійшла на дешеву, и начала з ним танцювати. Мужики здивовались, що така бариня с таким салдатом танцює. Потанцювавши з ним, вона сказала шинкару: «от, на тобі сто рублей, давай тільки цьому народові йісти и пити. • Та стала варити йісти. Наварила йісти и пити, и начали гуляти до цілойі півночі. Пройшла півноч, всі поснули; тоді вона взяла сірник, вийшла на двір, двері заперла, вікониці изнов заперла, сама обдивилась, що нема нікого, запалила корчму, а сама пішла до дому, заказала чорне плаття и почала ходити в йому, и молитись Богу, щоб Бог простив єйі гріхи.

От, одного разу, вона начала просити попа, щоб він наклав покуту єйі за те, що вона задушила охвицера. Піп висповідав єйі и приказав, щоб вона на день три рази молилась Богу и раз йіла. Вона так и робила. Батюшка прийшов с церкви и говорить до матушки: « чи знаєш ти, хто ту коршму спалив? » Вона каже: — не знаю. —Батюшка каже: «я знаю, XTO такий. » Матушка стала просити його, шоб він сказав. Батюшка каже: «я тобі не скажу через те, що ти скажеш комунебудь, - «я через тебе піду на Сібір. » Матушка стала божитись, що нікому не скаже; він повірив и сказав, хто такий.

Скоро послі того був храм. На храмъ позъйіздилось багато знакомих. Слово по слову, попаді сами межи собою, тай зговорились за ту корчму, що хтось підпалив. Матушка каже: «А я знаю, хто підпалив. Попаді начали просити попадю, щоб вона сказала. Вона довго не хотіла казати, а потим раздумалась — и росказала. Через год донеслося до самого Митрополіта. — Бачить дивушка, що єйі Сібір скоро буде, — роздумалась вона, тай написала сама на сєбє прошениє до Цара, щоб Цар простив єйі гріхи, — ще написала в прошениі, що вона в те времъя була молода и дурна, и просить: коли єйі буде прощено, то вона піде в монашки. Вийшло рішення: єйі прощено, а священника и жінку на Сібір.

Читают сейчас

Слушают сейчас