Залізний вовк

Читайте полный текст украинских народных сказок - Залізний вовк

Був собі йіден піп, и служив у його наймит; довго служив год, може, з дванадцять. Ото приходить він раз до попа, тай каже: «рошчитайте мене, каже, батюшка, — та заплатіть мені: буде вже мені, каже, наймитувати, — може, каже, своє хазяйствечко заведу. » -Добре, каже піп. —Ну, знаєш же, каже, що я тобі за твою службу заплачу? на тобі, каже, оце яйце, и як ирийдеш до дому, то зроби собі обору здорову, та в тойі оборі й рощини його; тількиж, каже, гляди: не рощиняй де дорогою, а то все твоє добро пропаде. —тоді стоіт, та: Ну, пішов ото той наймит. Иде, тай иде—колиж думає собі: «а ну, дай подивлюся, що там у тому яйці єсть. » Колиж, як рощинит, а звіттіля усякої скотини такого висипало, — так просто, наче ярмарок на степу. Став; тай вже. біднаж моя головочко! що його в світі божому й робити тепер: як його тую скотону назад зібрати? » — Колиж, де не взявся залізний вовк - біжит, тай каже: - я тобі, каже, оцю всю скотину назад у яйце зберу, и яйце стулю, так що воно изнов ціле буде; а за те, каже, як будеш ти на посаді сидіти, то я тоді прийду та тебе зъйім. —«Що же, думає собі той поки то ще прийдецця мені на посаді сидіти — та ще чи й прийдепця коли, -а тепер, думає, худоба буде! - « Добре, » «каже. - Ото той залізний вовк зараз зібрав йому усю ту скотину назад у яйце, и яйце стулив: знов ціле, так як и було.

Пішов той наймит до дому, десь там у село яке, чи що, поставив собі на сам перед обору здорову прездорову, увійшов туди, та як розбив те яйце: такого з його худоби—повнісінька обора! Ну, став він собі хазяйінувати, та такий став з його хазяін, такий багатир, що й на всім світі, мабуть, багатшого за його нема. Живе собі, та все в його добра більше та більше, та тільки не женитьця він: боіцця. — Колиж був там собі йіден генорал, а в його була дочка, тай улюбилась вона у того чоловіка. От той генорал и каже йому: «чом ти, каже, не женишся? —бери, каже, мою дочку, я тобі й грошей багато за нею дам. ». Як мені, каже, можна женитися, коли оттак и так, каже! — як сяду я на посаді, то залізний вовк прийде, тай зъйість мене. —И росказав йому усе, як було. — «Нічого то, каже генорал, — не бійся: в мене каже, війська багато, то ЯК прийде вже пора тобі на посаді сісти, то ми обставимо хату у три ряди військом, — то вони його не допустят. » Ну, вже говорили там вони, говорили — радились, а далі ото вже й до весілля стали споряжацьця. Ото вже й весілля у йіх, одправили все, як слід, — пора вже молодим сідати на посад. А той генорал узяв, та хату своім військом у три ради навкруги обставив, щоб то того вовка не допустити. Колиж, тільки що посідали молоді на посаді —аж біжит залізний вовк. Побачив, що військо стоіт, так він узяв, тай перескочив через усі три ряди, та до хати. А той чоловік, скоро тільки побачив його, зараз у вікно, та сів на коня, тай навтікача; а вовк собі до ганяти. Біжит він, тай біжит, вовк за ним та за ним, та все ніяк його не дожене. Так уже над вечір, дойіжжає той чоловік, дивицця-аж у лісі хатка. Увійшов він у ту хатку, аж там сидить дід из бабою; він до йіх: «пустіт, каже, люде добрі, трохи в вас одпочити! » — Можно, кажут вони, — «Тільки, каже, так и так: як мені, каже, встерегтися, щоб мене залізний вовк не догнав, поки я буду в вас сидіти? » — Нічого, кажут, не бійся: в нас є собачка, Чутко, то він за сім миль вовка почує, почує, той дасть знати. -- Ліг він спать, заснув трохи, - колиж Чутко й гарчит. От ті люде зараз його й разбудили: —тікай, кажут, бо вже залізний вовк біжит. — И дали йому того собачку и пшенишну проскурку на дорогу. От він тую проскурку изъйів, сів, тай пойіхав.

Иде, тай йде, и собачка за ним біжит. Аж так почало вже смеркати, — бачить він: у лісі хатка. Він до хатки- й тут дід и баба сидять. Просицця він до йіх переночувати: «тильки, як мені, каже, встерегтися, щоб мене залізний вовк не нагнав? » Не бійся, кажут вони, в нас е собачка Важко, то він за девъять миль вовка почує. — Ліг він, тай спить. Колиж, так уже перед світом, аж Важко гарчит. Ото вони зараз його розбудили: — тікай, кажут, бо вже залізний вовк набігає. - И дали вони йому того собачку и яшну проскурку на дорогу. Изъйів він тую проскурку, сів, тай пойіхав, и двоє собак за йім біжит.

Йде він, тай йде, —аж, над вечір, знов бачить: хатка у лісі. Він у хату — и тут дід и баба сидят. «Пустіт, каже він до йіх, люде добрі, переночувати; тільки як мені встерегтися, щоб мене залізний вовк не догнав? »—Не бійся, кажут: у нас є собачка Барій, то той його за дванадцять миль почує. — Ліг він спати — аж над ранком уже Барій и дає знати, що залізний вовк біжит. От вони зараз його разбудили! —Пора вже, кажут, тобі тікати. И дали йому й цього собачку и дали гречану проскурку на дорогу. Изъйів він ту проскурку, сів, тай пойіхав. От вже він має собі троє собак и всі вони за йім

Йде він, тай йде— аж у вечері бачить: хатка. Він у ту хатку — нема нікого. Він и ліг собі спати, и собаки полягали: Чутко на сінному порозі, Важко на хатнему, а Барій у хаті коло його. Колиж надбігає залізний вовк. От Чутко зараз и дав знати, що він біжит, а Важко кинувся на його, а Барій як скочив, — так того вовка и розірвали.

От, тоді вже він забрав своіх собак, сів, тай пойіхав собі до дому.