Уж-царевич и вірна жона

Читайте полный текст украинских народных сказок - Уж-царевич и вірна жона

Була собі цариця и в йійі не було дітей из роду. Сказали ній знахарі: «Колиб половили щуку велику. Взяти зварити щучину голову, саму голову, и щоб вона зъйіла: — Изваріть ту голову, изейіжте, то ви зайдете. » Вона так и зробила: зайшла и цілий год ходила. Кончився год—родила ужа.

Той уж на роду заговорив — скоро родився заговорив: «Татку, говорить, и мамко! извеліть мені зробити камъяну хатку, и щоб ліжечко там було, и коміночок, и огонь щоб там горів - и щоб у місяць мене оженити. » Зробили так: заперли його у камъяну хатку, — у дві неділі виріс великий уж-на все ліжко.

От, водять вже до його из простих дівчат: кого вже він полюбить. Водили вже йіх там, водили, — переводили во всеі окружности: не доберуть! А у одниі баби да було дванадцять дочок-и тіх брали, да тілько не брали одниі — меңщоі. От менша говорить: «дурні ви, дурні! як би мене взяли, тоб я зараз була невісткою.

До цара те дойшлось —и прийіхали зараз, и взяли йімі. Привели йійі до цара; цар говорить: «Чи будеш мені невісткою, чи ні? »А вона каже: — Буду! — Давайтеж мені зараз дванадцять платтів, дванадцять панчіх, дванадцать сорочок, дванадцать черевик и всего по дванадцать. » Убралась и пишла до його. Ті дівчата прийдуть: сунецця до них, хоче вставати-вони на втіки, що уж; а та прийшла да стоіть у порога. «Здрастуйте! » —Здрастуй! чи будеш мені жоною? — «Буду. » — Скідай же одно птаттє. — Вона каже: - Скідайтеж и ви одне. » Він скінув: скінув він шкуру одну, а вона—платтє. Тепер знову каже: — Скідай друге платтє! —А вона каже: « Скідайте и ви. » Дай третє так, и четверте—аж до дванадцятого: осталась вона у одній сукні, а він-тільки чоловіком. — Уже поскідав шкуркі, — летить, а огонь на комінку горить. Вона, взявши, да за тиі шкуркі, да на огонь скінула, дай спалила. -Спалила -дак він и став уже царем. Повинчались, да и живуть; а батько не пішли.

Кличуть йіх через кількі времъя, а він не йде. Вона каже: «Пустіть мене, сердце, до батька до вашого, піду погуляю, а то будуть гнивацьця: як же так можна на пійти! » От, він йійі пустив. Пішла; гуляла там, гуляла; и йіла, и пила. А він йій приказав: » Идиж гуляти, та тілько батьку да матері правду скажеш, до ти мене не застанеш. » Щоб не знали вони, що він из ужа да став чоловік. А вона призналася. Погуляла там, приходить до дому, — аж його нема: пішов уже на друге государство, край світа.

Вона сиділа-сиділа, плакала-плакала, дай пішла у світ шукати чоловіка. Приходить у село. Підошла, просицця на ніч до бабки, до вітровоі матері. Та не пускає: «Боже сохрани! тут прилетить мій син, зараз почує руську кость, зараз тебе убъє, роздує! » Просилась, поки упросилась: та баба й заховала у скриню. А він як прилетів, до зараз и почув, — каже: «що тсе таке, матко: у нас руська кость смердить? » А та мати и не каже: «Та приходила жінка проситися, — каже, що чоловік покинув. - -Дайтеж, мамо, йій яблучко сребране, да нехай вона иде, бо вже йійі чоловік да на другом государстві. — Пішла.

Иде, да йде, -обнімає іі то ніч уже; обнімає ніч, -просицця вона на ніч— так у бабусі. Не пускає и ця: «Тут як прилетить мій син, до тебе спалить! » —Hi, я вже ночувала у. таких: ночувала я у вітровоі матері. — Дак вона тож заховала йійі. Вона була місяцева мати. Аж прилітає місяць: «Що це таке, мамко, руська кость смердить! » А вона каже: - Ото, мій синочку, приходила жінка якась, —та, що йійі муж покинув за те, що батькові-матері правду сказала. —Він каже: «Добре, що ви упустили; дайтеж ій золоте яблучко, — нехай вона скоріше поспішаєцця, бо вже йій, муж женицця на другій жоні. » От вона переночувала, дали йійі те яблучко золоте; вона пішла.

Йде, да йде, —обнімає знов йійі ніч, —вечор-то. Просицця знов на ніч в сонцевоі матері. Та знов бабуся говорить йій: «Не пущу я тебе: мій син по світу літає, до як прилетить—спалить тебе. » Вона каже: — Я у такіх ночувала уже; мені, слава Богу, дали уже двоє яблучок. Вона там заночувала. Прилітає той син, солнце те, и говорить: «Що це таке, матусю, що руська кость смердить! » А вона говорить: —приходила женщина такаято (не каже правди сину, що йійі муж покинув), —просицьця наніч. —Дак він каже: йійі муж оженився уже на другій жоні, — и нехай вона йде туди, и дайте йій діямед: (яблучко таке вже саме дорогше, саме лучче), и скажить ій, щоб вона пришла у той дом, де йійі муж, —дак йійі не допустять туди, да то щоб вона изробилась старчихою, и сіла там коло двора, и прослала платочка, и положила одне яблучко сребране: дак донесуть люде, що прибула якась старчиха и продає сребрані яблучка.

«

Йій схотілось купити — тій государині, то вона пошла куповати. «Що тобі за те яблучко? » А вона говорить: —Мені не треба нічого, панійко, чи там, государинько: я хочу, щоб ви мене пустили до свого мужа переночувати. —Тепер же вона

взяла те яблучко-и прийшлося тоді упустити туди ночувати, — дан вона свого мужа упойіла чисто, щоб він нічого не знав, щоб-то з ею нічого не говорив, щоб не пізнала одразу, що йійі чоловік. Тепер жа вона йій впустила у комнати, мужа свого упойіла. То вона вже будила його, будила, тай пішла.

Він на завтра устає - пробужаецця, говорить—сам собі думає: «Що тсе таке: так як начеб то пахнуть первоі жони слйози коло мене- и я увесь мокрий? » Нікому того не росказав, и жінці своей не признався. «Почекай же, на завтрашню ніч я не буду спати: буду замічати, примічати, »

На завтрішній день розстилає вона знов платочок, и положила вже яблучко золоте. Приходить вона знов — государння, приходить и говорить: «Продай же мені яблучко, я тобі скильки хочеш грошей дам. » А вона: — Ні, не хочу, панійко: мені не треба нічого, тільки пустіть мене ище одну ніч переночувати. — Вона взяза и пустила. Так вона знов, як взяла його будити, як взяла його качати, цілувати, а та знов його упойіла. Так вона знов поплакала, облила його слезами, дай пішла.

Одне вже яблучко зосталося — дітментове, саме найдорогше: се вже йій на одну тільки ніч. Каже: «Пустіть же, панійко, ще й на тсю ніч, дай годі вже. » Тепер же він вже ту ніч не спить. Вона пришла, зараз стала цілувати його у голову жінка перва; він мовчить. Тепер же він прокинувся, проснувся: вона його цілує. Каже: «Хто ти такій?. - * Я перва ваша жона! -Яким же ти родом сюди зайшла? — «Я була там и там, заходила ночувати, дали мені яблучка, а дала твоій жоні яблучко, а вона мене упустила до вас переночувати: я вже третю ніч тут ночую->

Так він роздумався, — крикнув, щоб свічки засвітили. Вона зовсім старчиха. Він роздумався: • Боже мій! що то таке: що первая жона свого мужа край світа найшла, а другая, прок

лятая, свого мужа за яблучка отдала! » Велів коні запрягти, сю одів у сукні, у все що треба, — а ту - рознести кіньми на мілкіе кусочки.