Циган-великовойін

Читайте полный текст украинских народных сказок - Циган-великовойін

То — був €обі цитан, да пошов на могилки, ліг спать. Дагі

заснув, — мухи налегши, а вин махнув рукою— и сто мух убив

зарйзом. Пошов до столяра: «Зроби миш свамличку(? ). » Вин и

пробив. Циган поніс до писара: «Напиши мині: Иван-Велико-

воИнний за 'дним махом-побивахом сто душ побивав. » Писар

написав; вин и пошов, и ліг на дорозі, да й лежить.

Йіде цар: «Стой, невіже(нний), посторонись! » (а вин ле-

жим — значить) Вин не встаеть. Вин послав лакея; лакей по-

давивсь: «Се, каже* Иван-Великовойінний за 'дним махом-по-

бивахом сто душ побивав » Цар його просить, шо «Иван-Ве-

ликовойінний, пожалуй до мене! до мене ззамора вийсько ходить

чужев, — чи можеш ти його чггребить? » Дак вин каже: «Можу^

батю! -аби було сало варене й печене. » Цар каже: «Буде. »

Привів його цар; наварили й напекли сала, - нагодовали

цнгана. Тее вийсько тико що вийшло, вин випросив повк сал-

дат; цар дав, — и на кожного салдата по кулю соломи. Те зза-

мора вийско тико шо вишло, — салдати попалили кулі и идуть

прети його. Вони кажуть: «Се огненне вийсько! » Да як пошли

назад, да в море, да й потопились.

Цар йому жалование дав, и ще каже: «До мене три пе-

сиголовці ходить, — чи можеш ти йіх из рвіта стребить? » Вин

к&же: «Можу, аби було сало варене й печене. » Цар каже: «Бу-

де. » Наварили й напекли. Вин найівсь; ліг на хвиртоцці. Идуть

песиголовці. У хвирточку подививсь один, да й кричить; «Что

же вона не творяецця? * Подививсь и другий, и той так. А ци-

ган: «Хто мене трогас? » Тай усадив голову, подививсь: «Се,

каже, Еван-Великовойінний, за дним махом-побивахом сто душ

побивав. » Він устав. «Ходім, кажуть, 'з нами, — ті вжепесиго-

ловці в трьох підмовляють, — за товариша. » А вин каже: Як

би я старший був над вами... » Дак вони кажуть: «Будет! > Лип-

ли. Дійшли до річки; циган каже: «Завъязуйте очі, я скомандую,

щоб річва перейшла через вас! * Вони завъязали; скомандував,

да взяв, да й порубав йі всіх трьох.

Пішов до царя; цар йому за те жалования дав. «Ну,

ще ж, каже, до мене змій ходить, — як би ти його 'дутав? »

Вин каже: «Можу, аби було сало варене й печене. » — «Буде! »

Наварили й напекли. Вин найів, пішов и ліг, — лежить на хвир-

тоцці. Змій иде: «Что же не 'творяецця? » А той говорить:

«Хто ж мене трогае? * Змій усадив голову, подививсь— аж:

«Иван- Вел иковойінний, за дним махом-побивахом сто душ по-

бивав. > От вин: «Ходім зо мною за товарища. » — «Ходім! » —

И пошли. «Ходим до мого батька», змій каже на його. Пош-

ли. Змій питае: «Хто ти? » А циган каже: «А ти хто? » Змій

каже: «Я Лютаі» (значить — нечиста сила) А циган каже: «Я

ІІра-лютаІ» (значить: ще він здоровіший).

Пошли до змійового батька. Батько посилав: «Идіть на

степ, — хто нрудче побижить? » Циган же йде, да шукае зайця.

«Ось иди ж, ось иди ж: у мене синок третій деньок, як уро-

дивсь, — до ти й того не випередиш. » Змій и пишов. От и набачив

— бижить заець. «Бижи! > каже циган. Змій побіг; біг-біг, дак

невипередить — и не наздожене, не тико не випередить. Ери-

чить на зайця: «Постой зрівнясмось! » То заець ще лучче би-

жить— тікае. И не випередив, и не догнав.

Пошли до змійового батька. Змій каже: «Нічого, тату, —

не випередив! У його синок третій деньок, як уродився, да й

того не випереджу! » - «Ну, йдіть же: хто лучче булавою кине,

до той здоровіший. » Пошли. Змій поніс булаву на степ, а ци-

ган пер-пер— ледві доніс. От змій кинув и на цигана каже:

«Кидай и ти! » Змісвойі ж два часи не було, а циган каже:

«Я як кину, до й невернецця! » А він и не підійме. От вин

берецця за ту булаву, а змій каже: «Не кидай, бо в мого

батька тико дві булави, то ти одну й закинеш! » А вин каже:

Ну, на, коли тобі жальво! » А вин йійі и так не ігіднесе, а

то б ище йому кинуть!

Пришли до батька. Батько каже: «Ну, гаразд, сину, шо

не звелш!... Підіть же в ліс, — которий лучче свисне. » Вони

пошли. Змій свиснув— на дубі листя поосипалось; ациган уже

кяже: «Завъяжи очи, бо як свисну, до й очи повилазять! » Змій

узяв завъязав; як свиснув змія в лоб, дак и око вилізло.

Пошли.

От циган ліг під хатою, да й лежить. Пролежав трошки,

. да й підслухав, що змій каже його вбить. Вин узяв, куль со-

ломи положив пид хатою, свойім халатом укрив, сам одишов,

да в долинці и сів оддалік. А змій крадецця з тоею булавою, —

дума, шо вин лежить, — да по кулю як бацне! А вин у долині

сиди(ть), да: «Комар укусив! » Той змійок пришов до батька:

«Отце, тату: як ударив, а вин каже: комар укусив! *— «Ну,

треба його десь діть. »

От набрав тому циганові в мішок грошей, посадив на

себе и везе. Везе, коли біжять циганчята ис канчуками да й:

А вин каже: «Се чорти по твою

душу! » Вин тоді цигана як кине, а сам назад. От, и вже

більш туди не літав змій; а цар циганові за те жалован-

ия дав.