Циган-дурник

Читайте полный текст украинских народных сказок - Циган-дурник

Пойіхав циган в ліс дрова рубати, да зліз на дерево,

став на гіляці, дай рубае ту саму гілляку, на которі стойіть.

Аж иде чоловік, да й каже: «Цигане! ти впадеш, як гіляку

одрубаеш. » А циган каже: «Ні. »— «Упадеш! » — «Ні! »

Чоловік собі пішов, а циган, як одрубав гіляку, так и

гракнув об землю зо всійі сили, що на силу встав, — да встав,

да й думав собі: «певне се ишов Бог, що він знав, що я впа-

ду; дожеиу його, да роспитаю: коли я вмру? » Біжить за чоло-

віком, та якось догнав, да й питас: сЧоловіче! чи ти Біг? » -

«Ш, каже, не біг, — я иоиалу йшов. »— «Аде! та ти Біг, той що з неба? «А чоловік так навмнсне, — щб циган буде казати,

—да й каже: «Біг. » «Ну, коли ти Біг, то скадаи меці: коли

я вмру? » А чоловік и каже: «От як твоя кобила три рази

прихне, то ти и вмреш! »

Вернувся циган, наклав дров, да й йіде дорогою -аж

його кобили и прихнула; а він и каже: «О, батеньку! вже не

довго буду жить, бо вже раз прихнула моя кобила! «Коли аж

кобила прихнула и другі раз. » Ой, Боже мій! вже ж мені тре-

ба хутко вмерати, бо вже два рази прихнула моя 1 кобила... »

А далі кобила прихнула и треті раз, — а йіхав коло ліс> над

дорогою; циган зліз з іюза, да ліг в лісі, да склав рукі, да й

думав, що вже вмер.

Аж йіде якісь пан штврома кіньми, з льокаями, А циган,

скоро з ним пан порівнявся, хотів побачить, да й вилазцть

з ями... Як злякае коней, да понесуть того пана... насцлу

якось сдержали. От той пан и каже: «Шдить но, да побачте

що то седить в рову? » От льокайі и прийшли до цигана, да й

питають: «А чого ти лежиш тут в рові? » А він йім и каже:

сБо я тут вмер! » — «А як же ти вмер, коли ти дивишся? » —

«Так! але я вмер... От бачте: в ночі прийшли вовад, да, й мою

кобилу ззіли в вочі, а я все лежав... А коли б то чоловік

жив, то б так дав свойі худобині пропасти?!» Дивляцця льо-

кайі — а и косці з кобили лежать коло воза; вони прийшли,

да й росказали пану. От пан и каже: «Возьміть гарапники,

да підіть його оживіть! » От вопи прийшли да й кажуть му:

«Тебе оживим, ~ у нас е живило! » — «Оживіть, батенькі! » А

вони як стали цигана різать гарапниками: били, що аж при-

конечник в едному одпав... От циган на силу однроеився; во-

ни його покинули, да й пішли; а циган сів, да й дивяцця.

Побачив приконечник од гарапника, да схопився, взяв прико-

нечник, да запазуху, да й каже: «О, добре, що найшов трохі

живила: то й я когось оживлю! »

Покинув вже воза, бо нема чим везти, сів на лотку, ниби йа коня, да й йіде дорогою; аж иде чоловік. Чоловік ба-

чить, що циган на дотці, да взяв, да навмисне очи й зажму-

рив, а на плечі ніс серии, що ходив робити. Аж циган його

й питае: «Чи ти, чоловіче, бачиш? » «Ні, каже, я сліпий— не

бачу нічого. »— *А ти ж не бачиш, які на мені дорогійі ша-

ти? » — «Ні, не бачу. > — «А се що тинесеш, — чисе голюра? » —

«Голюра», каже. *А чи ти бачиш, яка в мене золота чупри-

на? »— «Ні, каже, не бачу, бо я сліпий. » — «А ти ж голиш?

підголи мене трохі. » — «Як же я тебе буду голить, коли я не

бачу?!» — «Та як небудь, хоць трохі. » От мужик як схопить

цигана за чуприну, да затне серпом по морді... На силу ци-

ган вирвався, да й утік.

Приходить в село — аж умер чоловік, а сини так голосять

8а йім! А циган и каже: «Не плачте! я вам його оживлю: в

менэ с живило. » — «Справді оживиш? » — Йій-бо оживлю, тільки

повиходьте всі з хати. » От сини и дочкі пориходили всі с ха-

ти, циган зачинивсь, да давай діда сцьобать приконечником.

Бив-бив, — дід не оживас... От він схопив під піччю поліно, да

давай діда жарить полином, що аж посинів... От сини ду-

мають: «щб циган так довго робить? ходім, побачмо » Коли

вони войдуть в хату— аж він з поліном коло батька. Вони за

кійі, да до цигана — давай його лупить. На силу циган втра-

пив до дверей, та й втік; а вони ще за ним женуц(ц)я, щоб

догнати. Циган на греблю —вони за ним; а протів нього идуть

старці сліпійі; циган злякався- ніде діцьця, — от він з ляку—

скік у воду! да й втопився.

От сини вернулись батька ховать, а цигана ніхто и не

думав ратовати: так він, проклятий, и пропав!