
Краткое описание
Украинская народная сказка «Три брати: Конин, Антин и Улас » впервые опубликована в 1869 году под авторством Ивана Яковлевича Рудченко впервом выпуске книги «Народные южнорусские сказки». Сказка записана в Перетянском уезде Полтавской губернии.
Автор сказки
Украинские народные сказки
Читайте полный текст украинских народных сказок - Три брати: Конин, Антин и Улас
Як було собі три брати: один Конон, — та й пішов красти коней; другий Антін—и той пошов за тим; третій брат Улас — пъятий день як шукає вас (да то братив тих. ) Изишлися, пойшли до одного поміщика коней красти. Узяли пару коней с конюшні и вивели в ярманок продавать. Тут и сказали пану тому, що такиі-то злодіїі єсть. Він пойіхав на ярманок и поймав йіх: «шо ви, говорить, лошаді вкрали? » - Украли, говорять. «Як-же так украли, дай......» - Ми, говорать, можем украсти, дак и вкрали. — «Се в мене, говорить, єсть у вамбарі платте празникове, дак ви, можете покрасти? » каже: - покрадем. — Як узяв: «Ежели ви покрадете, дак вам будуть и лошаді, а єжели не покрадете, дак вам и голова долой! •
Наставляв той пан сторожів дванадьцять у двері - и приказав строго, шо «будуть красти из анбарів Конін, и Антін и Улас. » Вони пришли. Перед двором горох у копицях. Конін пидліз под копицю, и приніс тую копицю на собі аж у двир у самий и людей потуманив, так шо поснули усі; а сам одимкнув имбар и повиносив сало. -У його дванадьцять пар собак (у того поміщика), він понагодовував салом усіх, повиносив ночви и поналивав из инбару и из бочок водки у ночви. Собаки, писля сала, давай пить водку (сало солоне). Качались, качались-поснули собаки. Вин узяв, пощипляв за хвости и через баркани поперекидав усіх, сам забрав тийі плаття и поніс до тих, до братив до свойіх, и стали ділицця ним, и завели(сь) спорицця: той хоче, шоб тому більше, а той - шоб тому. - Вин и сказав (Конін) пойти до пана: «нехай вин нас розсу
дить: кому воно впаде більше чи тому впаде більше, шо которий украв, чи тому, що которі сиділи перед двором? »
Прийшов у двир Конін; сторожі сплять: туму наслав на йіх; собаки на баркані висять; вин увишов у комнати - свіча горить и пан спить! Той и мальчик у головах у пана сидить байки бає. И вин на мальчика на того сон накинув; вин мальчика переніс; положив у другім місті; сам сів у пана в головах. Пан прокинувся, не взнав, шо мальчик, — загадує йому: «чом байок не баєш? » Вин каже: «да я немножко задрімав— ото, говорить, и приснилось мині, шо: було собі три братиКонін, и Улас и Антін, и вони в одного поміщика украли три жупани, и, говорить, радяцця прийти до того пана: кому вони принадлежать: ті сиділи під двором, а в того пана горох у копицах перед двором... » Пан каже: — так як у мене? - «Каже: — так, як у вас, а можеть и в вас. —Конон подлізь під копицю и ввийшов під тиєю копицею аж у двир и на людей сон накинув. Ти люде поснули, из имбара сало повиносив, собак понагодовував, — и в його дванадьцять пар собак, у того пана... » Той пан каже: - так, як и в мене? -Каже: «так, як и в вас, а можеть и в вас. » И повиносив и понапоював собак водкою, и в того пана, говорить, двір дошками обгорожений. Собаки понапивались, - качались, поснули; вин узяв пощиплював за хвости, поперекидав через баркан усіх. Вин забрав тиі жупани з инбара, и завелись спорицця тиі злодії, шо кому більше впадає: чи тим, котрі сиділи перед двором, чи-которий украв?. Пан судить так: — шо більше тому упадає, которий крав.
Оглядицця пан, уранці вставши, аж вин судив, у його й покрали. Вин вийіхав до йіх изнов. «ти, говорить, Конін, покрав жупани? » Каже: - я, пане! - « Дак се в мене и кольце таке, шо стойіть пъятьсот рублей, дак ти можеш украсти? » —Можу. -Лягають спать, а вин перебрався дівкою (Конон). Пан скинув кольце те и отдав лекею схоронить; а той и підгладів.
Полягли спать. Вин ніччю пидійшов, увишов у комнати, одимкнув шкатулку, забрав те кольце, — пошов.
Вийіжає пан, по утру оглядівся, що нема кольця. —вийіхав до його: «ти, Конон, кольце вкрав? » -Я, говорить, пане! «Ти, говорить, вор такий, шо можеш у мене и бариню вкрасти? » Каже: - можу. - «Ежели ти вкрадеш бариню, дак я тобі подарую все теє, єжелиб ти бариню тильки вернув. » И росписались так. Прийшла ноч; лягає пан спать и бариню кладе коло себе и привъязав йійі чим-там-чи рушником яким, чи... до себе. Вин пидъіхав ноччю. Тут сторожі усюди сторожать: и на воротях усюди сторожі, и биля комнат сторожі. Вин сон накинув на йіх, — поснули всі; вин колодку найшов, войшов у комнати: спить пан и бариня. Вин не чув, як Конон бариню одвъязав, биля пана колодку положив и привъязав, а бариню забрав: бариня и спала и нечула. Вин забрав бариню, вийіхав куди-то в свій ліс, положив спать; вона там спала до світа. Пан прокинувся—аж украв Конон бариню, —дак скільки коней покрав у його, так той подарував усьо, тільки бариню забрав.