Три брати: два розумних, а третій дурний

Читайте полный текст украинских народных сказок - Три брати: два розумних, а третій дурний

В одного чоловіка було три сина, два розумних, а третій дурний. И той чоловік був силно багатий, и мав великого садка, а в той садок до яблук занадився сокіл и каждоі ночі объйіда яблука.

Старший син каже: «я піду на нич у сад-може, піймаю сокола. > Батько каже: —иди, може, справді піймаіш. —Ото прийшов, сів під деревом; дожидав-дожидав, тай заснув; а заснув; а сокіл прилетів, найівсь добре, тай знов политів. Він устає рано, приходить до дому, а дурень його питає: «а що чи піймав сокола? » А він каже йому: —ще и тобі видно, дурню, питать: чи піймав я сокола! —Потім каже батькові: —щож? — спать схотів, заснув - и нечув коли сокіл прилітав. — Менший брат каже: «на цю ніч уже я піду, » Але и той так само заснув и не вловив сокола.

Ото дурень каже: «аж ну піду, то я вловлю. » А ті йому кажуть: - коли ми не вловили, а то, щоб ти - дуреньуловив! -Ото він не послухав йіх—таки пішов. Прийшов у садок, помостив на дериві колючок и сів на йіх; то це що стане дримать, то похилецьця — то його колючки и уколять, —він и прокинецця. — Коли це глупоі ночі прилітає сокіл: так и засіяв! та на те дерево, де він сидів. Кілки, що хотів изйісти яблуко, а дурень його и вловив та в пазуху; а пазуха була дірава, — то сокіл и вилитів из пазухи. Тоді дурень прийшов до дому, а ті його питаюцця: «а що піймав сокола? » А він каже: -як-би дали чого-небудь доброго йісти, то показав би вам. --А вони його питаюцця: «чогож тобі дать? » А він каже: дайте гречаних галушок. —Вони йому насипали у миску, -- віннайівсь, та тоді виймає из «оце був пійняв сокола та шукать. »-А ті його брати зловить! -А він каже: «ба, пазухи перо из сокола, та каже йім: вилитів из пазухи, але я його піду кажуть: — куди тобі, дурню, його зловлю! »

На другий день раненько пішов шукать. Йде, та йде, — коли уходить у ліс. Пройшов лісом трохи, дивицця — аж стоіть хатка; він у ту хатку—аж там баба сидить, тай каже йому «слихом слихати, козака у вічі видати! Чи по волі, чи по ниволі? А він каже: «добрий молодець усе по неволі ходить. » Ото вона його питає: «а чого шукаіш? » Він каже: —сокола, —тай виймає пірину из пазухи—показує йійі. А вона йому каже: «ото й мій син! А він мині казав, що то йому хлопці вирвали. » Коли це він прилітає, а вона йому каже: «бач: ти, сину, казав, що тобі хлопці вирвали хвоста, а то тобі у садку! » А той парубок каже: -я його візьму. -А баба каже йому: «тоді, сину, візьмиш сокола, як принесеш мині таку скрипочку, що скрипочка грає, а смичок танцює; а та скрипочка там лежить в одного пана, за дванадцятю дверями, и кілки як будеш брать, то дивись - як дивляцця, то тоді бери; а як позатуляли очи, то не бери, бо вони не сплять. »

Ото він приходить до того пана у хату, дивицця — скрипка висить на кілочку, а вони лежать и дивляцця. Кілки що став брать ту скрипочку, та якось и забренькав струнами, а пан и прокинувсь, тай каже йому: «а чого ти? » Він росказав йому, як було діло. Тоді пан йому: «Підиж, достань мині у одного пана коня с срібною гривою, и срібна на йому уздечка, и він стоїть у стані, и там коло його пан спить; як уві(й)деш, то будеш дивицця: як спить та дивицця, то бери коня, а як не дивицця, то тоді не бери. »

Він приходить у станю до того пана аж пан спить и дивицця; він тоді того коня став брать, а уздечка забрязчала. -Тоді пан прокинувсь та поспитав його, чого-то він прийшов, –тай каже йому: «підиж достань з неба звізду, то як принесеш мині йійі, то тоді я тобі отдам коня. »

Він перекинувся горобцем и политів на небо; умотав звізді у коси руки, тай изніс йійі на землю, — отдав тому панові, а собі узяв коня, а того коня отдав тому панові, що хотів скрипку його взять. Той пан узяв коня, а йому отдав скрипку; він скрипку приніс до баби, а у баби узяв сокола.

От и идуть у двох; коли огляницця він — аж біжить и кінь; ото вже идуть у трох. Пройшли трохи — коли це доганя йіх скрипочка; —скрипочка грає, а смичок танцює. Ото идуть уже у чотирох, — колиж доганяє йіх и звізда: от уже йіх пъятеро. Идуть вони, коли лежить собачка здохла. Звізда каже: кинь ці собацці кусочок хліба, то и вона буде за нами ити! » Він и кинув йійі; вона устала и иде за ними. Коли идуть, тай Идуть — аж лежить котик не живий. Він тому котикові кинув кусочок хліба; той котик изъйів той хліб и біжить за ним.

Брати його почули, що він иде до дому, —вийшли йому на встрічу, тай убили його, а собі забрали звізду, коня, скрипочку и смичка, а собачку и котика покинули тут коло його: котик и собачка плачуть над ним. Ото котик поліз на дерево, видрав там ятлинята, зліз з дерева, подушив йіх и положив коло себе. Ятіл прилитів, та так плаче над ними! А котик: Полити у колодязь, достать там цілющої и живущої води, — то а тоді йіх оживлю! » Ятіл йому достав тієі води; а він як помазав ятлинята цілющою водою вони и пооживали. Потім котік помазав тією водою дурня—він и ожив.

Приходить с собачкою и котиком до дому; коли дивицця - аж старшій брат и засватавсь на ті звізді. Цей дурень росказав батькові, як було діло — що вони його убили. Тоді батько вилів йїх привьязать коневі до хвоста и пустить коня в

степ. Той кінь йіх повбивав; а цей, що вловив сокола, ожинивсь на звізді, — держить коло себе сокола, скрипочку и смичка, собачку и котика—и хозяінує прибагато.