Аудиосказки

Раскраски

Сказки и рассказы

Читательский дневник


©2025 Папины сказки. Внимание! При копировании материалов ссылка на источник обязательна! | Правообладателям

Пъяниця и чорт

Пъяниця и чорт

Краткое описание

Украинская народная сказка «Пъяниця и чорт» впервые опубликована в 1869 году под авторством Ивана Яковлевича Рудченко вовтором выпуске книги «Народные южнорусские сказки». Сказка записана в Киеве.

Автор сказки

Украинские народные сказки


Время чтения : 4 минут
Возраст 2-9 лет

Читайте полный текст украинских народных сказок - Пъяниця и чорт


Був собі один чоловік, та такий пьяниця - день и ніч без просипу пъє! От, та й допився вже до того, що усю чисто худобу пропив: одна тільки хатка зосталась... От, раз, иде він з шинку до дому, та й журицця:. Чим то я завтра похмелюсь, що я всі свойі гроші пропив? а тут ще немає чого шинкарці и в заставу отдать!.. -Коли це перебіга йому дорогу чорт: - «Здоров, чоловіче! » - «Здоров, чорте! » - «Чого ти, чоловіче, такий сумний та невеселий? » — «Ейі, каже, я нічого... » — «Та де вже, каже чорт, нічого: я бачу: ти чогось журисся!. - Як пристав до того чоловіка: «Скажи та й скажи! »—«Що ж? каже чоловік: пропив я усі гроші — завтра нічим буде й похмелицьця... нічого и в заставу отдать, — то я й журюсь! » - «Не журись, я тобі поможу! » — «Де вже ти мині поможеш, що у мене немає нічого?!.. А чортъ и каже: «А що ти, каже, мині, чоловіче, даси, як я тобі дам багацько грошей? » — «А що я тобі дам, каже, - коли я немаю нічого? »—

А отдаси душу? » пита чортъ. — Тю, дурний! каже: чи вже ж «А таки свою душу отдать?! Адже як я дам тобі душу, то тоді мині не тільки грошей, та й нічого не треба....» А чорт йому й каже: «Ти, каже, не зараз отдаси, а через девъять рік. ». Чоловік и задумавсь: чи давать, чи ні? А потім подумав: «Чи возьме він душу, чи не возьме, а як дасть грошей, то буде чим похмелицьця! А за девъять років я наживусь на світі... » Та й каже: « Дам. » — «Напиши ж, каже чортъ, міні росписку, що ти оддаеш свою душу, а то я так не повірю! » - - Як я, чоловік каже, буду писать- я не вмію! та й чим його налисать?. -А чортъ и каже: -Уріж мизинного пальця, та що небудь наредуй на ці бумазі: я вже буду знать!.. » От чоловік урізав мизинного пальця, написав отдав ту росписку. «Гляди ж, каже, чорте, щоб гроші були! » - «Добре, каже, добре! » - От чорт ковтнув ту росписку, попрощались и пішли своєю до рогою.

полягали спать.

Приходить чоловік до-дому, жінка й напустилась: «Що ти робиш, сякий такий сину! Чи в тебе Бога в животі нема, що TO ж таки чужі люде, як люде, а ти все по тих шинках тягаєсся, - пьянице, ледащо!.. » Лає його, лає! - - Не лайся, каже, дурна постой трохи.... Так жінка аж під стелю - таку бучу збила! Лаяла-лаяла, а потім — усе таки жаль чоловіка—вечерять дала. От, чи вечеряв він, чи ні, Коли так, у-північ, прибігає чорт - гроші приносить. ВиСипав ті гроші по серед хати вони й забрязчали, а жінка й подумала... «Чоловіче, каже: чи ти не знаєш, що воно забрязчало? » - А чоловік и каже: «Мовчи, то гроші! » — От чорт, наносив за ніч аж пів хати грошей. Повставали `в-ранці — аж вони такі багаті! -- Тоді взяли ті гроші закопали під полом, та по трошку беруть, та й живуть собі, як не треба лучче.

От, як розжився той чоловік, то покинув и пить, - и такий побожний зробився: ні празника, ні неділі не пропустить: усе Бога молить, щоб Бог його помилував, що він чорту душу... От Бог бачить, що він такий став, — та й змилувався над ним. И каже янголю: «Жаль мині того чоловіка, що чортові отдав свою душу. Треба його спасти! Та й каже: «Иди ти, каже, до того чоловіка, та просись на ніч: як пустить, то ти йому роскажи, що робить, щоб чорт у його душі не одібрав.

От янголь зробився старцем, та й пішов. Так уже надвечір приходить до тих людей. «Добривечір, каже, люде добрі — «Здоров, старче Божий! » - Він просицця: «Пустіть, каже, люде добрі, переночувать: дорога далека з неба на землю, я підбився... » - «Иди, кажуть, старче, переночуєш! » — Отпустили того старця. Жінка заходилась — наварила галушок; давай вони вечерять. Вечеряють вони, та й розбалакались: старець йім розсказує... А потім того чоловік и каже: «Ви, каже, старче Божий, по світах бували, усякого дива видали, а такого, мабудь, не бачили. » И почав розсказувать, як він чортові душу оддав. Тільки він каже не на себе, а на другого чоловіка... » Чи ви, пита, старче Божий, не знаєте, що йому робить? »-«Як, каже, не знать? знаю! » И давай навчать: «Скажіть, каже, тому чоловікові, щоб як прийде по душу чорт, та буде тягти його за собою, то щоб він попросив того чорта посидіть на лавці: то він як сяде, то зараз и прикипить до лавки. Тоді хай його непускає аж поки чорт не отдасть тийі росписки, що взяВ. » От, переночували, — старець подякував и пішов.

От виходить уже девять рік. Чорт прибігає до чоловіка, будить: «Уставай! каже: доки ти спатимеш? Пора уже тобі ити до мене! «Ох, каже, чорте, постой ще хоч трохи! - - « Уставай, уставай! гонить: ніколи ждать. » — «Посидьте, каже чоловік, у мене на лаві, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь! » — «Ет, ще вигадав прощацьця! ходім! «— «Постой же, каже чоловік, хоч я убирусь... посидь на лаві. » -- От и став чоловік убірацьця, а чорт и сів на лаві - та так зразу и прикипів. - Чоловік убрався: Ходім, каже, чорте! » А чорт тоді — смик-смик, - ніяк не одірвицця од лави... Чоловік и каже: «Тепер ти мині піймався! » Чорт - аж лава тріщить — смикаєцця, та плює, та лає, та нахваляєцця... А потім смикавсясмикався - та давай просить: «Пусти, каже, мене, чоловіче, я вже тебе ніколи не займу! » » - «Як отдаси, каже чоловік, ту росписку, що взяв з мене, то пущу; а не отдаси - то як хочеш! » - Чорт просицця: «Дав-би, каже, та немає з собою! » Hy, то заприсягни, що ти більше не будеш одбирати у мене душу. » — Чорт так клянецця та божицця, що, мов, • ніколи, та й годі! » - «Ну, гляди ж! » каже чоловік, та й звів його з лави. Чорт як рвонецця -- тільки пил схватився...

Коли це, на другу ніч, шумить, гуде - чорт чорта несе. «Уставай, гонить, сякий-такий сину! Ти думав, що я тобі подарую? »-«Отепер же ми, каже чоловік, пропали, жінко! А чорт репетує та гонить: уставай, та й уставай! Ох, каже, чорте, постой же, хоч я уберуся та з дітками попрощаюся! > А чорт його гопить, як в потилицю не штовхає. - От, чоловік убрався, попрощався з жінкою, з дітками - плачу такого! пішли.

Чи довго вони собі йшли, чи не довго, — чоловікові й забажалося пить. От и зійшли вони на такий пустирь, що бурзян аж у чоловіка, и на тім пустирі стойіть дика груша, а на йій групі — та такі терпкі та кислі, що й не можна! От вони идуть через той пустирь, а чоловік и каже: «Ох, чорте! коли б ти знав, як мині пить хочецця... де б його, хоч би капельку?., » - « От, невидав я тебе! - каже чорт: «уже ж я нестану просить води для тебе! та де його тут и випросиш?. — Идуть та й идуть, — чоловік аж валяецця, так пить хоче. Аж грушка. Чоловік и каже: «Постой, каже, чорте, хоч я собі грушок вирву, буде чим душу проквасить! ». «От, невидав я тебе! Поки ти злізеш та нарвеш, то й півень заспіває! » А чоловік так просить: «Вирви хоч ти сам, хоч одну! » - Чорт - нічого робить зжалився: поліз на грушу, нарвав грушок, та тільки що хотів злазить - коли ні! Він смикаєцця, кричить, верещить—аж грушу вивертає з коріння, так сіпаєцця -- ні! А тут уже швидко начне й на світ благословицьця. Він бачить, що нічого, та давай просить: «Пусти, каже, мене, чоловіче-голубчику: я вже ніколи, — тільки пусти! » — «Як отдаси, каже чоловік, росписку, то пущу, а не отдаси, то тут и зогнієш на дереві! » —Чорт аж плаче та просить; а чоловік усе йому одно. Коли це вівень на селі: Кукуріку! » — «Ой, пусти мене, пусти, голубчику: я вже ніколи!.. »- • Давай росписку, то пущу! » - «Я тобі душею клянуся, каже чорт, що нічого ніколи!.. » - «Е, каже чоловік: знаю вже я тебе! » - А це півень на селі вдруге: «Кукуріку! > -Чорт сам не свій... «Ой, пропав же я, каже: пусти мене, пусти! » А чоловік усе одно... Тоді чорт- нічого робить взяв та й виилював росписку. Чоловік тоді його зсадив з груші; чорт —— аж закурів... И вже ні оли не приходив за душею.

Читают сейчас

Слушают сейчас