Про ту жінку, що котом чоловік драв

Читайте полный текст украинских народных сказок - Про ту жінку, що котом чоловік драв

Був собі молодий парінь, тай оженивсь, та взяв собі жінку таку, що його не любила. А він и не знав, що вона його не любить, та до других ходить — та все таки довіряв йій: думав, що й вона його любить так, як він йійі. А далі й дознавсь, що вже щось не переливки з жінкою, да таки хтось йому и сказав, що «твоя жінка любить отого-то, а тебе хоче 3 світу згубить. »

Ото він як ліг спать, тай думає: «ну, підожди: я тебе пристережу, як ти підеш. » Це він сам собі думає, лежачи, а вона біля його лежить. Ото він нібеб то заснув; а вона взяла віровочку, та зачепила за шию, да в вікно на двір протягла віровку, а тоді й сама вийшла теж на двір, щоб його тягти пруз окно, та задушить. Вонаж думала, що він спав, а він то не спав, да покіль вона вийшла на двір, то він узяв. та віровку из шиі зняв, та зачепив за подушку, а сам тільки дививсь - що-то буде з того. Ото вона за віровку та давай тягти. (Вона думає, що чоловік). Да тягла, тягла, та ще й приказує: •ага! отут тобі смерть: більш не будеш жить! » Думала, що вже задушила, а тоді и побігла до полюбовника, да там з веселости и давай балясувать, да хвалицця, що вже чоловіка нема на світі — * задушила! »

А він то, той самий чоловік йійі, що вона каже задушила, та, недовго думаючи, хутенько з дому, та за нею зараз и пойшов на-глядом: куди вона піде. Да прийшов під ту хату, дай сів під окном, дай слухає, що там робицця. Сидів-сидів, а тоді як увійшов у хату да сказав: «добривечір! » А жінка тоді познала, що чоловік, та тоді вже ні жива, ні мертва: бойійі казалось, що вона його задушила.... Тоді він йійі зараз, не довго думаючи, взяв гарненько за коси, да аж до самого дому тяг та бив. А як до дому вже приволік, да тоді привъязав голу до стола, та гарно нагайкою; як зачав бить, —та бив до самого світа! Аж поки втомивсь... до чисто шкуру на йій побив. А тоді оддихав, та як узяв кота, та як зачав KOTOM по тілі дерти — чисто подер тіло, з мъясом повиривав, так що вона була перше притайілась нібеб то не жива, а потім не витерпіла кари, та давай просицця... Заприсягла перед чоловіком, що не буде більш так робить. От, тоді він йійі вигоів, -да була така жінка, що й не треба лучойі: як шовкова! И тоді добре йім жилось.