Москаль

Читайте полный текст украинских народных сказок - Москаль

Колись служив москаль у службі, да отпустили його до

дому по білету. От він иде, та й иде, а до дому ще далеко.

От він и зайшов до одного чоловіка переночувать. Ирийшов,

попросивсь— пустили. От той чоловік цьому москалеві напітків

и найідків, усього йому... От він найівсь там добре, а тоді

його той чоловік и повів спать у другу хату; одвів у хату и

покинув самого.

От він полежав трохи, покурив люльки, та й думав: «Чн

тутжещехтое, чи нема нікого, тількі я сам? дай уставу— нодшвклюсь. Ото встав, засвітив самопальний сірничок, пішов у другій

прикалабок, воли гляне— аж висить чоловік нежевий, голий, дого-

ри ногами повішениЁ; дав він подививсь, а далій ліг знов спать.

Ото заснув, коли вже и світ, — аж приходить вже и чо-

ловік той будить його; очинив, збудив снідать. Посідали сні-

дать— и знов усячини, так як и вчора... А москаль трохи під-

пів, да й не витерпів, сказав: «Чого то в тебе, хозяйін, чо-

ловік висить? * Як тількі це сказав йому, а той чоловів тоді

давай просить москаля, щоб мовчав, да нікому не казав, що

в його так, — да каже: » Москалю, на тобі коня з возом та

йідь до -дому, — тількі мовчи, нікому не кажн! «От він и пойі-

хав до-дому, той москаль.

Йіде та й йіде, коли оглянецця назад себе — аж біжить

щось голе, та каже: «Шдожди, бо не втечеш! » Ото прибігло,

да не питавшись, и сіло на віз з переду за кучера. От пога-

няб, да й каже: «Москалю! як прийдеш до дому, то ти довго

не барись, а так— трохи погосцюй, та й знов йідь у службу;

та тількі як прийідеш до-дому, то з жінкою своею не цілуйсь,

а через віщо- то ти сам взнаеш упослі; а як будеш вийізжать

знов у поход, то то ж не прощайсь из жінкою и горілкі не

пий од жінки, а на розпрощанні, як дасть вона тобі чарку,

щоб ти випив, то ти ніби б то не хоч, да скажи: я пить не

хочу, виллю луч(ч)е на кона— то все одно мій помочник. > Ото

тому голому москаль дав плаття и шенелю, убравсь той голий

— такій став, як и москаль. Йідуть собі.

Прийіхали до дому, давай здоровкацьця из усіма, а з жін-

кою — «Ні, каже, я поцілуюсь навпослі. «Ото давай гостювать;

погостювали там довгенько, та й зачали вже у службу в би-

рацьця. От, як узяли там горілку пить та розпрощувацьця, а

жінка и давай частувать. Ото стала підносить чоловіву,

він и каже: «Я горілки не хочу, лучче на коня виллю. » Тіль-

ві що линув на коня, а кінь зараз и лопнув. — От вони там

стоять, коли прилетіло дві вороді та зачали клювать -та йподохли; а вони забрали йіх та зліпили шість пирогів, та спек-

ли, та й пішли в поход собі.

Ото идуть та й идуть, та й заблудили в лісі; коли при-

ходить— аж хатка стойіть. Ото вони туди в ту хату— аж зам-

внена, а вони одбили, увійшли-аж нема нікого (: а то гайда-

мацька хата. ) Ото повечерали, та й оддихають. Коли чують:

щось гуркотить, — аж то гайдамаки, аж дванадцять. Идуть у

хату, та й кажуть: *Отто ще іреба шукать, а то самі в ха-

ту прийшли! Давайте грощі, - есть, чи нема? »— «Нема кажуть;

ось есть шість пирогів, то нате, хоть по половині буде кож-

ному. * Ото взяли, попереламяювали, кожному по половині да-

ли. От вони пойіли, та зараз и померли. Тоді вони зараз да-

вай ходить там по усіх усюдах. Ото найшли конюшню, а в ті

конюшні повно коней и возів, а в возах повно грошей. От

вони позапрягали по парі коней, возів из дванадцать срібла

та золота,.та й пойіхали в свій полк.

Прийіхали туди, та зараз один віз мундірохвицеру й да-

ли, — от муядірохвицер зараз на йіх добрий став; а другій

віз — поручику; а третій — копитану, а четвертий-ротьному ко-

мандіру; а пъятий — підполковнику, а шостий— полковнику. От

тоді пани на йіх такі стали добрі, що не треба вже лучіх:

зараз и поставляли йіх панами — охвйцерами.

А тоді охвицерам було погано жить, бо почередно цар

загадував загадки: ' у тиждень одному, а тоді - другому,

а тоді — третьому. Тільки так: загадае загадку и на тиж-

день строку дасть думать, а як не одгадаеш за тиждень,

т о тоді голову одрубае. Бо він та був масон той цар— чор-

там вірував, то вже всякі загадки загадуе, що не можна й

одгадать.

От прийшла вже й цім черга, що поставляні недавно на

охвицери. От и призивае царь перше того, що був москалем,

—давай йому загадки загадувать; а цей и каже: *Ніт, підож-

діть трохи, ваше царство: ви загадуете загадки, треба й вам загадать! » — « Ну, загаду й! » (Бо цар надіецця, що одга-

дае. ) От той и загадав: «Одна, каже, да ззіла одну, а та одна

та ззіла дві, а ті дві ззіли шестеро, а ті шестеро та ззіли

дванадцятеро. » От загадав цю загадку и на тиждень сроку

дав, и умовились: як не одгадае то цару голову здійме.

От,, царь и шатнувсь по книгах, - ніде не найшов. От

той приходить через тиждень спрошувать: чи вже одгадав, чи

ні? Дак цар и не одгадав; дак цей йому тоді росказав: «Що

одна та ззіла одну, — то це чарка горілки — коняку; а та одна

та ззіла дві - то то дві вороні найілись однийі коняки та й по-

дохли; а що ти дві та ззіло шестеро, — то то напекли шість

пирогів; а що ніість та ззіло дванадцятеро - то то ті пироги

пойіли дванадцять гайдамак, та й померли. » Та тоді голову

одрубав цару, а сам на цариці оженивсь, та жили аж поки

померли.