
Краткое описание
Украинская народная сказка «Москаль-рибалка» впервые опубликована в 1869 году под авторством Ивана Яковлевича Рудченко вовтором выпуске книги «Народные южнорусские сказки». Сказка записана в северной части Козельского уезда Черниговской уезда .
Автор сказки
Украинские народные сказки
Читайте полный текст украинских народных сказок - Москаль-рибалка
Не дай, Господи, ск из москалем зчепитьць! — Не те щоб
за цани брата з йім стати, а так тулькі бесіду завести, чи
етажь чого питати, - то так и зпутае, так и охандужить або
ще й капость еку зробить тобі. И чого б бацця так? Погля-
диш на москаля, дак по корі неначе й добра чоловік, а що в
кредит седить, — дак вража матирь його знас. Одного Бога
люде, да поведенція не в кожного однака. Наш брат мужик усе запроста робить, а щоб у глум екі пусгитьця, то й ра-
зуму не прібере. Не далеко каж)чі, — ось слухайте, коли хочьте, як моск&ль
долотом рибу ловив, да чумакув дурив. Чумакі уже на щб &а-
род ходячі, из краю в край снус, а й то москаль прокляти наглумився. Ото йіхали из Криму чумакі да везли рибу на мажаі
продавать, як— звісно - водитьця. Чумакув було тулькі два чо-
ловікі, а маж из чотири. Воли собі крупнис да круторогіе
ишли не хутко по дорозі да знай хвостами нужу *) проганяли;
мажі скрипіли, неначе йісти прохали, а чумакі ишли собі біля
возув. Звісно, що при волах, ходивші у дорозі, Мзда нешвід-
ка: от, один чумак почав сало йісти, из лагаидя *) досягші, а
други люльку запалив да пісню почав співати. Так Шхали $они довгенько. Ек стали-ж вийізжати за ко-
ворот 8 ) в однум лесі, та на зустріч попалися Шм два моска-
лі. Чумакі собі й байдуже, а москалі щось погомоніли собі
тихенько, да один из йіх пошов на село, а други забіг у ха-
ту, та городами и пошвендав до ставу, на поле. Чумакі вийі-
халя собі из села и вже стали досжджати до греблі, що че-
рев ставок изроблена була. Тут тому чумаку, що йів сало,
захотілось води напитьця, — от, вун и зийшов у-низ, щоб ков-
ткув изо три води ковт&уть, бо посолонцьовав неначе посля
чарки. Уже чумак став було навколяшкі, аж глядь— недале-
ко седить москаль на березі, коло його у хустці риба
лежала, а вун сам прічепив долото на матузку, да й
ловить рибу у воді. Чумак скулькі не ходив по світу,
а ще такого дива нигде небачив, — нокинув воду пить, пудоййюв до москаля, да й питае його: «Здраствуйте,
господа-служба! Бог на помоч! Що ви зволите тутенькі
робити? »- *А што, — разві не видишь? Рибу ловлю! »— «Да
я бачу, добродію, що рибу, да чш? »- «А чем!., долотом! »
«Хіба-разві долотом можна рибу ловити? » — «Вестімо, можно!
Ми как билі в Пітере, так там в Неве да в море чаЛо так
ловили рибу... Да вот, відно ти на глаза таковскій— ні что
не йдет, как только прішел. і — «Гляньтесь на ба, господа-служ-
ба: наш брат не Литвін, відьмовать невміе. » — «Да, розсказивай
— не вмеет!...» Прі сюм слові москаль устав да й відийшов
геть далеченько од дорогі и знова став ловить рибу. Чумак,
щоб охотній було дивитьця, кликнув й другого чумака, щоб
швидче й шов до його. А москаль усе дивитьця, да поглядае,
то на долото то на село. Ек пришов други чумак, то москаль ще- далі одойшов,
що аж маж не відно стало, а чумакі й собі за москалем...
«Ах, братци, уже колі хотіте посмотреть, как я ловлю рибу
долотом, так прилягте здеся, штоб риба не пугалась. » Чумаки
послухали москаля, да й полягли черевом на землю, а голови
позадирали, да й динлятьця, и ждуть, як риба ловитьця буде. Москаль, щоб мовчки не седіть, почав свойі тарабари
вести з чумакамі, а чумакі, сказано, ек водитьця, стали про
свою домувку москалю росказувать. 4 Москаль питав: «Што,
братци, скоро лі в вашей стороні налавливают риби на целую
мажу? » — «Як до часу, — чумакі одвічали: інколи закинешь не-
вод, то тулькі и поймаешь -що в кашу для цілойі артілі, а
инколи вицупить и на дві цілих мажі. »— «А какая риба ловіт-
ся у іас? » — «Да всяка: селедці, коропи, білуга, осетрі, а то й
другойі ще чімало..» Москаль посля сього став росказувать,
як було вун рибу^говіть, ек був у Пітері, да яка там чудная
риба, тулькі— дак диво! Чумакі усе слухали дивовіжу москѳв-
ську, да аж роти розявляли, а москаль нияк риби не поймае
при чумаках. Уже мо з упруг пройшло, а вдачі немае, да й тулькі — не ловітьця риба; тогді москаль устав, забрав хустку
з рибою, да й пошов на-впрямець керез став, да поза селом,
а чумакі подивовались москалю, дай собі до маж да до волув
пошвендали. Прішли близенько, - стоять мажі шкурами повку-
тувани, а воли скубуть траву по над дорогою. Чумакі запа-
лили люлькі, да й далі пойіхали... Ек прийіхали у город, — де думка була рибу продавать, -
то люде зараз и оступили, да й ну торговатьця, а далі — глядь,
пуд шкури— у мажах ни однюсенькойі рибкі! Чумакі так изди-
вовались, аж плач йіх забрав, - не наче та болячка йіх дави-
ла... Думали чумакі, думали, скулькі не розгадували, де пода-
лась риба: на силу уразумили, що то москаль прокляти так
зробив йім, да такую капость зкепкував. От-як се було: ек тулькі москалі ото в селі з собою по-
шептались, дак один из ніх, щоб чумакув одурить, пошов ри-
би ловить долотом, а другий, зобравши москалюв душ пять,
прийіхав пудводами, да й повиберав усю рибу... Чумакі ж то-
го й не бачіли-як москаль забавляв йіх долотом, а рибу, чу-
жіми руками, ловив из йіх маж. Посумували чумакі, посумували, може котри з йіх и по-
плакав трохі — да що вже зробіш? Не вернеш риби: уже те
пропало, що з воза впало!