Москаль-рибалка

Читайте полный текст украинских народных сказок - Москаль-рибалка

Не дай, Господи, ск из москалем зчепитьць! — Не те щоб

за цани брата з йім стати, а так тулькі бесіду завести, чи

етажь чого питати, - то так и зпутае, так и охандужить або

ще й капость еку зробить тобі. И чого б бацця так? Погля-

диш на москаля, дак по корі неначе й добра чоловік, а що в

кредит седить, — дак вража матирь його знас. Одного Бога

люде, да поведенція не в кожного однака. Наш брат мужик усе запроста робить, а щоб у глум екі пусгитьця, то й ра-

зуму не прібере. Не далеко каж)чі, — ось слухайте, коли хочьте, як моск&ль

долотом рибу ловив, да чумакув дурив. Чумакі уже на щб &а-

род ходячі, из краю в край снус, а й то москаль прокляти наглумився. Ото йіхали из Криму чумакі да везли рибу на мажаі

продавать, як— звісно - водитьця. Чумакув було тулькі два чо-

ловікі, а маж из чотири. Воли собі крупнис да круторогіе

ишли не хутко по дорозі да знай хвостами нужу *) проганяли;

мажі скрипіли, неначе йісти прохали, а чумакі ишли собі біля

возув. Звісно, що при волах, ходивші у дорозі, Мзда нешвід-

ка: от, один чумак почав сало йісти, из лагаидя *) досягші, а

други люльку запалив да пісню почав співати. Так Шхали $они довгенько. Ек стали-ж вийізжати за ко-

ворот 8 ) в однум лесі, та на зустріч попалися Шм два моска-

лі. Чумакі собі й байдуже, а москалі щось погомоніли собі

тихенько, да один из йіх пошов на село, а други забіг у ха-

ту, та городами и пошвендав до ставу, на поле. Чумакі вийі-

халя собі из села и вже стали досжджати до греблі, що че-

рев ставок изроблена була. Тут тому чумаку, що йів сало,

захотілось води напитьця, — от, вун и зийшов у-низ, щоб ков-

ткув изо три води ковт&уть, бо посолонцьовав неначе посля

чарки. Уже чумак став було навколяшкі, аж глядь— недале-

ко седить москаль на березі, коло його у хустці риба

лежала, а вун сам прічепив долото на матузку, да й

ловить рибу у воді. Чумак скулькі не ходив по світу,

а ще такого дива нигде небачив, — нокинув воду пить, пудоййюв до москаля, да й питае його: «Здраствуйте,

господа-служба! Бог на помоч! Що ви зволите тутенькі

робити? »- *А што, — разві не видишь? Рибу ловлю! »— «Да

я бачу, добродію, що рибу, да чш? »- «А чем!., долотом! »

«Хіба-разві долотом можна рибу ловити? » — «Вестімо, можно!

Ми как билі в Пітере, так там в Неве да в море чаЛо так

ловили рибу... Да вот, відно ти на глаза таковскій— ні что

не йдет, как только прішел. і — «Гляньтесь на ба, господа-служ-

ба: наш брат не Литвін, відьмовать невміе. » — «Да, розсказивай

— не вмеет!...» Прі сюм слові москаль устав да й відийшов

геть далеченько од дорогі и знова став ловить рибу. Чумак,

щоб охотній було дивитьця, кликнув й другого чумака, щоб

швидче й шов до його. А москаль усе дивитьця, да поглядае,

то на долото то на село. Ек пришов други чумак, то москаль ще- далі одойшов,

що аж маж не відно стало, а чумакі й собі за москалем...

«Ах, братци, уже колі хотіте посмотреть, как я ловлю рибу

долотом, так прилягте здеся, штоб риба не пугалась. » Чумаки

послухали москаля, да й полягли черевом на землю, а голови

позадирали, да й динлятьця, и ждуть, як риба ловитьця буде. Москаль, щоб мовчки не седіть, почав свойі тарабари

вести з чумакамі, а чумакі, сказано, ек водитьця, стали про

свою домувку москалю росказувать. 4 Москаль питав: «Што,

братци, скоро лі в вашей стороні налавливают риби на целую

мажу? » — «Як до часу, — чумакі одвічали: інколи закинешь не-

вод, то тулькі и поймаешь -що в кашу для цілойі артілі, а

инколи вицупить и на дві цілих мажі. »— «А какая риба ловіт-

ся у іас? » — «Да всяка: селедці, коропи, білуга, осетрі, а то й

другойі ще чімало..» Москаль посля сього став росказувать,

як було вун рибу^говіть, ек був у Пітері, да яка там чудная

риба, тулькі— дак диво! Чумакі усе слухали дивовіжу москѳв-

ську, да аж роти розявляли, а москаль нияк риби не поймае

при чумаках. Уже мо з упруг пройшло, а вдачі немае, да й тулькі — не ловітьця риба; тогді москаль устав, забрав хустку

з рибою, да й пошов на-впрямець керез став, да поза селом,

а чумакі подивовались москалю, дай собі до маж да до волув

пошвендали. Прішли близенько, - стоять мажі шкурами повку-

тувани, а воли скубуть траву по над дорогою. Чумакі запа-

лили люлькі, да й далі пойіхали... Ек прийіхали у город, — де думка була рибу продавать, -

то люде зараз и оступили, да й ну торговатьця, а далі — глядь,

пуд шкури— у мажах ни однюсенькойі рибкі! Чумакі так изди-

вовались, аж плач йіх забрав, - не наче та болячка йіх дави-

ла... Думали чумакі, думали, скулькі не розгадували, де пода-

лась риба: на силу уразумили, що то москаль прокляти так

зробив йім, да такую капость зкепкував. От-як се було: ек тулькі москалі ото в селі з собою по-

шептались, дак один из ніх, щоб чумакув одурить, пошов ри-

би ловить долотом, а другий, зобравши москалюв душ пять,

прийіхав пудводами, да й повиберав усю рибу... Чумакі ж то-

го й не бачіли-як москаль забавляв йіх долотом, а рибу, чу-

жіми руками, ловив из йіх маж. Посумували чумакі, посумували, може котри з йіх и по-

плакав трохі — да що вже зробіш? Не вернеш риби: уже те

пропало, що з воза впало!