Морський розбойник

Читайте полный текст украинских народных сказок - Морський розбойник

Було собі два брати: один звався Хведір, а другий Яким. И то того Якима в москалі брали, а він утік из дому, щоб як у москалі не взяли. (Бо тоді ще можна було ховацця. Кажуть так було: як утіка та не знайшли, той прав: вже на в послі не возьмуть). От він як пішов, хто його знає куди, так що й брат його Хведір не знає, де він. Вже й набор минув и вже скілько годів пройшло, а його все не чутно того Якима.

Ото цей Хведір жив-жив дома сам, да вже як дуже скучив, то тоді надумавсь пойти пошукать брата, щоб хоть побачицця да взнать - чи він є хоть на світі живий, чи нема? Да як зачав ити, та пішов аж у Кримську область, бо він знав, що все туди найбільш було втікають. От він як прийшов туди, зачав там шукать, да якось скоро и найшов. Ото вони там собі поздоровкались, —радіють, що побачились, говорять про все: як которий хазяйінує. Цей Хведір росказує, що «пара воликів єсть и овечят трохи. » А потім давай Якима роспитувать, як живе. А Яким каже: -а я, брате, так-як бач! Оце тобі все хазяйство, що на мені. Тут не тілько я один, а тут нас єсть чоловіка більш як двадцять, — такі собі бурлаки! - - Дак як же ви живете: чим же ви живитесь? — поспитав його Хведір. А він и каже: «ось ходім, брате, я тобі покажу. » Тай пишли до моря, бо він жив над самим морем. —Ото прийшли до моря, там човен на березі стояв, — а Яким каже: сідай в човен. » От він сів з ним и пойіхали скрізь морем.

Одейіхали од берега так як верстов з десять; коли дивицця той Хяедір—аж навпроти так гребе, так гребе, що страх, човном, — и прямо до них. Скоро зрівнявсь из ними, зараз поздоровкавсь из тимъ братом Явимом, и говорить не понашому, а брат Яким говорить из ним теж не понашому. (бо вже годів скілько, як він живе там, то наловчивсь чужої мови). Ото брат поговорив-поговорив з ним, а потім той виймає гроші, одщитує таки чимало грошей и дає брату Якиму; після того подає тому брату віревку и перелазить сам у човен; а тоді боруть того Хведора у двох из братом, въяжуть. Извъязали його, так що йому неможна й поворухнуцця, — перекинули в той човен, попрощались и розъйіхались: брат пойіхав назад, а цей и собі из відтіля пойіхав.

От лежить той Хведір, тай думає: «щож тепер я буду робить у світі Божому, що це мене брат продав якомусь чужоземцю? » А той везе його скрізь морем, хто його зна й куди, та ще и швидко. Коли так як через півгодини — щось из ружжя як трахнуло, тай убило того чужоземця—так и перевернувсь у човні! лежить він не живий. Аж ось — дивицця: прийіжає той брат Яким; взяв зараз свого брата розвъязав швиденько, а тоді того вбитого як зачав обшукувать — до щось пятьдесят тисяч найшов карбованців; а тоді посидали у свій човен и пойіхали назад. Да тоді брат и питає у брата: «А що, брате, бачив, як я живу? и с чого я хліб йім? Оцеж я, каже, тобі показав: бач, тебе взяв продав, а потім сам зайіхав из другого боку та його вбив из ружжя, а гроші він забрав. Наж тобі, каже, пъятьдесятъ тисяч, та йди до дому хазяйінуй из жінкою, а я вже тут буду бурлакувать. Тоді той взяв гроші, попрощавсь из братом свойім Якимом, тай до дому пішов. Прийшов до дому, да так розжився из тих грошей, що у дорогу посилає.