Лисичка, кіт, вовк, медвідь и кабан

Читайте полный текст украинских народных сказок - Лисичка, кіт, вовк, медвідь и кабан

Біг кіт із села, а лисичка із лісу, да й повстрічались вони. Лисичка каже: «Здрастуй! » Кіт каже: «Здрастуй! » — «Як тебе зовуть? » — каже лисичка. — «Премудрий Соломон. А тебе? » — «Лисичка-вдовичка... » — «Жиймо вмісті». — «Жиймо». Построїли вони собі хатку да й живуть.

Лисичка каже: «Премудрий Соломоне! Я бачила там облупили здохлого барана, ходімо приволочімо». Взяли пішли, приволокли да й їдять. Надходить вовк: «Одчини! » — «Утікай, пане Козловський, — каже лисичка, — бо вже Премудрий Соломон пана Барановського їсть, то ще й тебе із’їсть». Вовк злякався, побіг. Надходить медвідь: «Одчини! » — «Утікай, пане Кудлач, — каже лисичка, — бо вже пана Козловського їмо, то ще й тебе із’їмо». Медвідь злякався, побіг. Надходить дикий кабан: «Одчини! » — «Утікай, пане Риляч, бо вже Кудлача їмо, то ще й тебе із’їмо». Кабан злякався, побіг.

Ото вже всі вони: вовк, медвідь і кабан зібралися вгурт та й кажуть: «Ходімо побачити Премудрого Соломона». Підходять до теї хатки — аж кіт їсть м’ясо та й кричить: «Ма-ло! Ма-ло! Мало!.. » — «Гей, — кажуть, — утікаймо, бо каже, що ще й нас мало! » Злякались да й побігли далій да й кажуть: «У такій, — кажуть, — невеличкій хатці і сам, мабуть, невеличкий звіручка. Чи ж таки він нас поїсть? Ходімо. Ми таки його побачим... Позакопуймося, або під колодою ляжмо, да й будемо сидіти». Кабан закопався в землю да й хвостиком меле, медвідь вліз на дуба, а вовк під колодою лежить.

А лисичка до кота й каже: «Ходімо, я зловлю гусочку да й приволочім». Ідуть. Лисичка попереду, а кіт позаду да й кричить: «Ма-ло! Ма-ло! Ма-ло!.. » Коли побачив кабанячого хвостика... Кіт думав, що то миш. Як ухопиться за хвіст пазурами... Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли удариться об дуб рилом... Кіт злякався да на дуб, де медвідь сидів... Медвідь коли не грохнувся об колоду, де вовк сидів... Посхоплювалися усі да навтіки.

Послі зібрались да й говорять. Кабан каже: «Оце було!! Як ухопить мене за хвіст да головою об дуб... » А медвідь каже: «А мене як ухопив за шерсть да й кинув з дуба». А вовк каже: «Коли зліз до мене, де я лежав під колодою, коли взяв колоду да як гримнув мене по спині, то аж ще спина болить!.. » Та й кажуть: «Нехай його чорт бачить... Не йдімо вже! »

А кіт переляканий з лисичкою пішли, приволокли гусочку да й їдять.