Басарабський разбойник

Читайте полный текст украинских народных сказок - Басарабський разбойник

Ото в еден раз, три парубки пішли на Басарабію зароблять, и там робили цілу зіму благополучно. Настало літо. Вони зрадувались, що Боже літечко настало: лекше буде робити. Ото, щось послі того, пройшло місяць, а може й ще більше.

Ото в еден день, послі роботи, взяли вони по куску хліба, тай пішли до кирниці полудно(ва)ти, бо в йіх був чарствий хліб, -через то, що вони були на свойі харчі. Як прийшли вони туди до кирниці, стали полудновати— и хліб умочати у воду. Аж тут вони дивляцця: щось шелестить тросником; а в йїх и в душі похололо — и хліб не лізе в пельку. Тут дивляцця вони в тросник — щось ище гірше шелестить, вони ще гірше полякались. Тут дивляцця —аж виходить кацап и за ним великий-превеличайший собака. Тут вони и незнають що робити. Той кацап иде прамо до йіх. Як прийшов він до йіх и крикнув: «здрастуйте, ребята! » - здоров, здоров, крикнули хлопці. Просим полудноти! - сказали вони. Та як казали, то так наче через сон. Розбойник сказав: «полудноти? нехай Бог благословить вам. » Вони сказали: —спасибі, спасибі, добрий дядюшка! —Той розбойник сказав йім єдно слово-хлопцям: «ну, хлопці, полуднойти, то, може, трохи погуляємо в тісної баби! » -Добре, крикнули хлопці: — добре! —тай стали скоріще полудноти. Пополудноли вони, стали гуляти в тісноі баби. Розбойник сів протів йіх, а вони коло верби—и операюцця об вербу и гуляють в тісноі баби. От разбойник став, так став пильно дивитись на йіх, тай той не досидів коло верби. Той не промах: став дивитися на його... Коли став луче приглядатися до його: коли тут — він виймає два ножі. Він злякався так, що и слова не промовить. Розбойник виняв ножі, тай єдного и другого ударив під бік ножем, — так вони и захарчали. А той став у його проситися, щоб він його хоч пустив на світ. А розбойник сказав земляку: «не бійся, ти будеш мойім, братом за те, що ти не погубив мене и(з) світа: як ти дививсь на мене, як я виймав ножа, то ти не взяв мене за руки; а то як-би ти мене тоді вЗЯВ за руки, то я був-би пропав; а так — ти будеш мойім рідним братом. » —Ну, добре, земляк. Розбойник взяв єдного парубка, а земляк взяв другого парубка, тай потягнули тай потягнули в тросник, а сами пішли до хати розбойника,

Ото вони убивали людей, обдирали й різали. Ото, такий вірний став земляк розбойнику, що немає десь найвірніщого в городі и в світі. Ото розбойник полюбив його за те и росказав, де в його гроші лежать- именнє все. Ото вони прошлялись цілих пъять років. Ото настав шостий рік. Розбойник открив йому, котрого числа його именини. Ото вони пишли в містечко и почали все купляти, що треба на именини йім. И покупали вони всього: горілки, вина, вишняку, пива, меду, и там всего.

От розбойник и сказав йому, що « як підем до мене до дому, и там будем у мене гулять и пить, и будеш щитатися моім братом, и там у мене ище є два брати. » А мужик смик собі: — що як піду до його до дому, то він мене заріже? - Накупували вони вина всякого, и стали да гуляти. Той мужик взяв собі в голову не пити горілки: випив тільки першу чарку, а то все в рукав виливає, — так, що не замітить розбойник. Ото розбойник упився и розіклався, тай заснув. Той земляк довго думав: чи зарізати, чи ні? А потім роздумав: взяв свого ножа, тай зарізав його він так и захарчав... Тай сказав, ще: «маєш ти щастя: догадався, що робити! » Мужик той послі заволік його в тросник, а сам набрав грошей, тай пішов до дому, и там оженився, и росказав в селі: хто буде ходити на Басарабию, той буде проклят трижди анахтима!