Сказка Ворона и рак

Летела ворона по-над морем, смотрит — рак лезет; хап его и понесла в лес, чтобы, усевшись где-нибудь на ветке, хорошенько закусить. Видит рак, что приходится пропадать и говорит вороне: «Эй, вороно, вороно! Знав я твого батька и твою матір — славні люди були!» — «Угу!» — ответила ворона, не раскрывая рта. «І братів і сестер твоїх знав, що за добрі люди!» — «Угу!» — «Та вже хоч вони і гарні1 люди, а тобі не рівня. Мені здається, що й на світі нема розумнішого над тебе». — «Эге!» — крякнула ворона во весь рот и упустила рака в море.

Ссылки:
1 Хорошие (Ред.).
Ворона и рак // Народные русские сказки А. Н. Афанасьева: В 3 т. — М.: Наука, 1984—1985. — (Лит. памятник
Русские народные сказки в обработке Афанасьева Александра Николаевича